– Я грала в шкільному театрі. Вчителі навіть думали, що я вступатиму до театрального училища. Мені й самій сподобалося. Дякую за надане задоволення. Сподіваюся, я не переборщила
Крізь сон прорвався дзвінок телефону. Матвій повернувся на бік, притиснув одне вухо до подушки, але дзвінок тривав, стаючи дедалі гучнішим і, нарешті, остаточно вирвав Матвія зі сну. Він
– Послухай, ти… Ніколи я не кохав тебе. Ти мені навіть не подобалася. Просто повівся на твою брехню і відчував вдячність. Тільки не розумію за що
Марина і Настя дружили з дитинства. Сварилися, мирилися, ділилися одна з одною таємницями, переживаннями, проблемами з батьками. Подружки були по-справжньому нерозлучними. Особливого суперництва в дитинстві між ними не
– Сказати? Потрібно щось говорити? Ну, удачі тобі і щастя великого. Я дуже рада, що в тебе тепер усе складеться так, як ти хочеш. Прощавай
– Ну ось і дісталася, – зі зітханням промовила Марія, притуляючи до стіни свою невелику світло-бежеву валізу на коліщатках, і з насолодою підставила обличчя під струмені прохолодного повітря
– Так, а рахунок ми поділимо навпіл, – сказав Вадим, вивчаючи чек
Ганна крутилася перед дзеркалом і оглядала себе з усіх боків. Вона трохи схудла, і сукня сиділа як влита. Нафарбувала губи, акуратно провела по волоссю – локони вийшли ідеальні.
– А мати твоя всю правду сказала, – звузила вона очі. – Це тільки ти не бачиш. Або прикидаєшся, що не бачиш. Ми з Ігорем давно кохаємо одне одного
– Олю, я заміж виходжу, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я б рада дуже була. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптом?
– Що це за чоловік із тобою був? Біля торгового? Товстий такий! – зателефонувала їй увечері подруга
Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він,
– Усе добре, я здорова, у гостях. Коли приїду, не знаю. У вас усе гаразд? – Марія не стала поки нічого розповідати доньці
Марія була рада, коли донька оголосила, що виходить заміж. Вже час. У дівках засиділася. З хлопцями зустрічалася, але до весілля справа не доходила. Михайлу вже тридцять вісім, на
– Краще нехай мене обдурять, ніж я опинюся байдужою до чужого горя
Він зателефонував через десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Хіба мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який
– Що розсілася? Втомилася? Обід хто готуватиме? – невдоволено запитала Марія Гаврилівна
Ганна познайомилася з Борисом у студентській їдальні. Він підсів за її столик і почав голосно розмішувати цукор у чашці, чим вивів дівчину з себе. Вона готувалася до заліку,
– Знаєш… – Марина зам’ялася. – За п’ятнадцять років роботи таке трапилося вперше. Зазвичай усе обмежується істериками через кольори не того відтінку
У банкетному залі пахло півоніями і ваніллю. Катерина втретє поправила фату, прискіпливо розглядаючи своє відображення у високому дзеркалі примірочної. Сукня від сіла ідеально – вона вибирала її два

You cannot copy content of this page