— Владе, це ж будуть наші спільні діти! Я хочу.
— Навіщо? У мене вже є діти. Що ти заладила? Ми це вже обговорювали. Навіщо знову піднімати цю тему?
Регіна плакала. Як він не розуміє?
Регіна завжди хотіла сім’ю і багато дітей. З самого дитинства вона мріяла про те, як стане хорошою мамою. Як у неї буде коханий чоловік, і вони будуть у любові та злагоді дружно виховувати своїх діточок.
З Владом вони зустрілися на вулиці. Банально зіткнулися. Він йшов, занурившись у телефон, а вона повернулася, щоб прочитати назву вулиці, і вони, обидва не бачачи, куди йдуть, буквально наткнулися один на одного.
Регіна, яка дуже любила носити туфлі на високих підборах, дивом зберегла рівновагу і не впала. А Влад був дуже сильно збентежений. Йому було страшенно незручно від того, що ледь не збив з ніг симпатичну дівчину, він довго вибачався і журився з цього приводу.
А потім, як вибачення, запросив Регіну в кафе, щоб пригостити кавою з тістечком. Так і познайомилися.
Те, що Влад розлучений і у нього є маленькі діти від першого шлюбу, Регіна дізналася досить швидко. Та він і не приховував. А Регіну це не збентежило. Навпаки, вона розчулювалася тим, з якою ніжністю і любов’ю він ставиться до них.
Влад розповів, що його колишня дружина, Софія, виявилася досить легковажною особою, зовсім не серйозною.
Двоє дітей-погодок її мало цікавили. Вона швидко знайшла Владу заміну, так як сидіти з дітьми в нескінченному декреті їй було неймовірно нудно, і стала «запалювати» разом з ним, залишаючи малюків на піклування батьків.
Влад, звичайно, коли це дізнався, влаштував скандал. І не один. А потім вони розлучилися.
Після розлучення діти залишилися з Софією. А якщо бути точніше, то з бабусею і дідусем, які, звичайно ж, продовжували брати активну участь у їх вихованні.
Регіна і Влад одружилися. Почали жити разом у квартирі Влада. Він шалено любив своїх дітей. І кожні вихідні вони незмінно проводили з ним.
Влад брав участь у їхньому вихованні, оплачував деякі необхідні придбання. Возив їх на заняття. Завжди був «на зв’язку», допомагав і вникав буквально в усе, що було з ними пов’язано.
Регіна раділа: раз, мовляв, він так ніжно ставиться до цих дітей, значить і до їхніх спільних дітей він теж буде так ставитися. Це ж добре!
Але питання про те, щоб планувати появу спільної дитини, зависло в повітрі. Так і висіло там довгих три роки. Спочатку Влад ухилявся від цих розмов.
Потім, коли Регіна втомилася і прямо сказала про те, що хоче вже дитину, Влад повівся дивно. Він став говорити незрозумілі речі про те, що третьої дитини він не потягне. Ну, ніяк. І взагалі-то йому достатньо двох…
Регіна думала, що їй почулося. Вона звикла до малюків Влада. Дітки були досить симпатичні, добрі і, на подив, не розпещені. Регіна так зрозуміла, що сім’я Софії не мала труднощів з грошима.
Мама Софії сиділа з онуками, а батько, судячи з усього, ще працював. Причому в якомусь дуже хорошому місці. І пенсія у нього була не маленька. Дітям купували все, що потрібно.
Але і Влад вкладав гроші. Регіна часто думала, що аж надто багато. Але мовчала, звичайно. Що тут скажеш? Діти його. Та й не погано це начебто.
А тепер виходить, що щастя Регіни — щастя її материнства, він готовий проміняти на благополуччя дітей від першого шлюбу?! Як це йому не потрібні діти? А їй?
Того дня, коли відбулася ця розмова, вона так розгубилася, що навіть нічого не відповіла чоловікові. А він і радий був закрити тему. Мабуть вирішив, що вона згодна з його висновками і заперечень не має.
Регіна плакала. Адже вона говорила йому з самого початку, ще до весілля, що дуже хоче дітей, що любить дітей. А він мовчав. Навіщо тоді одружувався з нею? Навіщо обманювати надії?
Тиждень жінка ходила, як у воду опущена, і не наважувалася знову почати розмову. Не вірилося, що Влад категорично не хоче від неї дітей. Це образливо взагалі-то. І не справедливо.
Настали вихідні. Малюки знову приїхали до них у гості. Точніше, як завжди, їх привіз на своїй машині Влад. Вони забігли на хвилинку додому, попили водички, бо було спекотно, і вирушили до зоопарку.
Регіна відчувала, що починає дратуватися. Зрештою, у неї є чоловік! А вона тут, виходить, зайва, зовсім. Вони поїхали! А вона збиралася, між іншим, з Владом з’їздити в будівельний супермаркет. Давно планували вибрати шпалери в кімнату. Вже три тижні збиралася. Але ж ніколи! Всі вихідні зайняті.
Увечері, після того, як Влад відвіз дітей назад, він, вкрай втомлений, сів на диван.
— Взагалі-то у них є мати. Де вона?! Зникла зовсім? Випарувалася? — Регіна рішуче увійшла в кімнату і сіла поруч з Владом. Той скривився:
— Регіно… ну не заводи знову цю платівку! Я втомився. Цілий день на ногах. А ще ця спека. Хоча… вони такі класні! Морально я анітрохи не втомився, — він посміхнувся.
— Ось і я хочу таких же класних. Наших дітей. Ти розумієш? Я мріяла все життя.
— Ні… Ну, кошеня, давай якось потім, га? — Влад спробував притягнути до себе Регіну, щоб поцілувати, але вона опиралася.
— Може… коли вони трохи підростуть? Знаєш, я вирішив збирати їм гроші на навчання. Внесок відкрив. Зараз же все платно навколо. Ось підростуть, знадобляться гроші.
— Слухай, мені не цікаво чекати, коли вони підростуть! — Регіна відчувала, що буквально закипає від злості. — У них, крім тебе, є бабуся і дідусь, і зауваж, не бідні! І мати!!! Або вона самоусунулася? Роки йдуть. Мені тридцять п’ять, я хочу дітей! Як ти не розумієш?!
Регіна вже кричала на нього:
— Я для тебе взагалі що, нічого не значу? — сльози бризнули з її очей.
— Тихо, тихо! Ти що, завелася? Я ж сказав — почекаємо поки, — Влад примирливо витягнув руки, долонями вперед.
— Куди ще чекати?! І що зміниться?
Того дня вони так ні до чого і не домовилися. А Регіна вирішила перестати пити таблетки. Ось перестати і все! А потім сюрприз буде для Влада. Ну і що? Нехай.
А якщо буде проти… то… то значить, так тому і бути. І ця дитина буде тільки її. Вона вже давно підозрювала, що Влад її не любить. Анітрохи не любить. Настав час розставити крапки над «і».
Все сталося дуже швидко. Регіна ходила з загадковим виглядом і потайки задоволено посміхалася. А Влад, теж потайки, радів, що Регіна перестала піднімати «дитячу» тему. «Ну і добре», — думав він.
— У нас буде малюк, — з посмішкою, нарешті, повідомила йому Регіна, спостерігаючи за реакцією Влада.
— Що? Зачекай… Що ти сказала? Регіно! — Влад підхопився зі стільця і почав нервово ходити по кухні.
— Що чув, те й сказала. Я хочу цю дитину. А чому ні? — Регіна посміхнулася, — Я заміжня жінка, хочу дітей від коханого чоловіка. Що в цьому поганого?.. Тобі дзвонять. Відповідай.
Влад був настільки вражений заявою Регіни, що не почув, як задзвонив його телефон. Він пішов до кімнати і відповів на дзвінок.
— Так. Добре… Так… Звичайно.
— Хто там? — запитала Регіна, сідаючи в крісло в кімнаті, де був Влад.
— Мати Софії. Вона сказала, що Софія повезе цими вихідними малюків кудись у розважальний центр. А наступних вихідних… вони теж кудись поїдуть… Дивно. Раніше вони нікуди не возили дітей. Тим більше, Софія.
Все дозвілля було на мені, — він розгублено дивився на Регіну і мовчав. Задумався.
Наступні кілька вихідних Влад не зустрічався з дітьми. Софія дзвонила йому сама і говорила, що скасувати заходи ніяк не можна.
Надсилала фото квитків з датами. І фото дітей, які виглядали дуже щасливими.
Тему положення Регіни з тих пір так і не піднімали. Сама Регіна просто не хотіла і боялася про це говорити. А Влад… Влад весь час був задумливий і мовчазний.
Коли, нарешті, він зустрівся з дітьми, через два місяці, і вони пішли гуляти в парк, то Влад дізнався багато нового.
Судячи з уривчастих відомостей, які він зміг дізнатися з захоплених розповідей дітей, зрозумів ось що.
Софія, схоже, зустрічається з чоловіком. Багатим. У нього теж є двоє маленьких дітей. А дружини у нього немає. Малюки не знають чому. «Зникла кудись», — важливо заявила дочка, дивлячись в очі Владу.
І вони тепер часто вибираються з ними всі разом, вшістьох, куди-небудь. Їм здорово і цікаво. А ще цей «дядечко» живе у великому красивому будинку. У нього є поні, і на території особняка є дитячий басейн і ставок.
«А ще іграшковий електромобіль, — додав син, — І мені дозволили їздити на ньому скільки я захочу. Тому що синові того «дядечка» він вже давно набрид»
— А ще там є спеціальні тітоньки, які готують і прибирають, — розповідала дочка, злизуючи з палички морозиво.
Вони сиділи на лавочці і ласували.
— І садівник, — додав син, — він стриже газон.
— А наступних вихідних ми знову поїдемо туди в гості! — дочка заплескала в долоні.
Через деякий час Владу зателефонувала Софія і сказала, що допомога Влада більше не потрібна. Дітей відвозить водій, якщо кудись треба, так що можна не турбуватися. І у них все є: купувати теж нічого не потрібно.
— Зачекай, ти що? Вийшла заміж? — встиг запитати Влад колишню дружину, перш ніж вона закінчила розмову.
— Ні, поки що. Але дуже скоро збираюся. А що? Не можна? — посміхнулася Софія і, не чекаючи відповіді, поклала слухавку.
Через п’ять місяців Регіна привела на світ чудову дівчинку. Влад був щасливий. Він і забув, які діти класні, коли маленькі!
Хоч турбота про неї і допомога Регіні дуже захопили його, він, звичайно ж, не забував своїх старших дітей.
Однак ті в ньому потребували все менше і менше. Начебто він і зустрічався з ними як і раніше у вихідні (не так часто як раніше), але це вже було не те.
Вони сильно віддалилися від Влада. У них було своє, більш цікаве життя. І йому було сумно.
Але, в глибині душі, він був вдячний Регіні за те, що вона ось так, самотужки, прийняла рішення залишити дитину. І перешкодити цьому у нього навіть рука не піднялася: адже це і його дитина теж!
А тепер у них є малятко, донька, якій скоро виповнювався рік. І це було таке щастя!
Регіна посміхнулася і притиснулася до чоловіка. «Сказати йому, що він, можливо, скоро знову стане батьком, чи почекати трохи, коли вже буде точно відомо? — розмірковувала вона, з любов’ю дивлячись на Влада.
— Ось було б чудово, якби був син!»
Жінка інстинктивно поклала руку на ще зовсім плоский животик і посміхнулася. Влад запитально подивився на неї, а Регіна знизала плечима, ніби вона тут ні до чого.
Влад картинно підвів очі до стелі, роблячи навмисно сердитий вигляд. Але потім не витримав і теж широко посміхнувся: адже щастя не буває занадто багато!Спеціально для сайту Stories
