У кабінеті знову запанувала тиша. З-за зачинених дверей долинав сміх Грицька і з очей Олени мимоволі потекли сльози…
Вадим простягнув Лені пляшку з водою. Дівчина взяла її тремтячими руками і вийшла з машини. Хлопець сів на сидіння водія, завів двигун і різко рвонув з місця, залишивши
– Ну ось бачиш, – сказав Діма, коли вони відлітали у весільну подорож, – якого ти хлопця відхопила: дав слово і дотримав
Не встигла Олена увійти до офісу, як Ганна з ресепшену зробила великі очі і сказала їй: – Привіт! Тебе вже шукали….Зайди до Зануди. Зануда – це була Ольга
Яна і Ліза глянули на дружину начальника і зрозуміли, що та дістала свій новомодний смартфон із сумочки і почала знімати все, що відбувається на камеру….
Яскраве ранкове сонце пробилося крізь старі жалюзі і висвітлило невелику кімнату. Сонна жінка, що лежить на ліжку, сильно заплющила і так заплющені очі, а потім перекинулася і вперлася
– Ганно, ти що тут робиш? – Запитав він у дружини, не впізнаючи власного голосу
Перший сніг випав так недоречно, хоча температура поки що трималася не особливо низька. Сніг на дорогах таки змішувався з багнюкою, але на узбіччях і тротуарах уже не танув.
Оля не плекала надії швидше відпрацювати диплом і повернутися до рідних країв. Там вона нікому не була потрібна…
Долю свою Оля прийняла покірно, навіть сподівалася в душі, що життя закине її подалі. Батьки її ніколи на неї не розраховували та й взагалі їм було все одно
Світлана зайшла в особняк і відразу вловила знайомий запах. Саме так пахло від Олексія…
– Я вимагаю розлучення, і до того ж якнайшвидше! – ці слова як грім серед ясного неба почула Світлана. Вона давно вже підозрювала, що їхній шлюб добігає кінця,
– Перший сорт! Як замовляла! Марія хотіла щось відповісти, але двері вже зачинилися, відрізавши їй шлях до порятунку
Вісімнадцятирічній дівчині належало вперше самій, без супроводу турботливої бабусі, метушливо-тривожної матері або суворо-мовчазного батька, їхати до столиці, щоб, доки не вирішиться питання її вступу до інституту, жити з
І так соромно стало Юльці, що вона сумувала через чоловіка. І так соромно їй стало, що вона відмовилася від щастя, від власної радості, сумуючи за ним
– Юлю, я тут вирішив, нам треба розлучитися… Голос чоловіка пролунав, немов грім серед ясного неба, розірвавши ланцюжок роздумів. Вони просто розмовляли, сиділи за столом, снідали, обговорювали плани
Нехай думає тепер сам, як і на що жити! І не треба на мене вовком дивитися! Так, я подарувала йому кілька років дозвільного життя, але я таке терпіти довго теж не збиралася! Все, ми розлучилися і тепер у кожного своя доріжка
– Що ти зробила з моїм сином? – замість привітання, прокричала Міра Володимирівна. – Нічого я з ним не робила, – сторопіла Орина. – Місяців п’ять його взагалі
Телефон валявся на тумбочці. На екрані висвітилося ім’я Олега. Його дружина телефонує з його телефону? Чоловік усе розповів їй
Олег лежав на спині. На його плечі, в ямці під ключицею прилаштувалася голова Марина. Одну ногу вона закинула на нього, долоньку притиснула до грудей просто над серцем. Він

You cannot copy content of this page