Родинні історії

– Розлучайся з ним і повертайся до мене! – наполягала Ольга Федорівна. – Навіщо тобі такий чоловік, який готовий кинути в біді? – Мамо, я сама винна! –

Дарина поспішала додому після важкого робочого дня, згорбившись під вагою пакетів із продуктами. “Почну з вечері, а там, може, й на прибирання час залишиться”. – розмірковувала вона над

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в передпокої. Ніна, моя двоюрідна сестра, говорила Артему пошепки, але досить чітко: – Вона ж працює в

Катерина заїхала в нову квартиру тиждень тому. І майже весь тиждень не вилазила на вулицю. А як тут вилізти, якщо стільки справ? Квартиру купила ту, на яку вистачило

– Орино, повертайся додому! Досить вже! – З милості твоєї матусі з сестрою, немає в мене тепер дому! – Як же немає? – з досадою вимовив Дмитро. –

– Я ж учора до мами їздив, – доїдаючи борщ, проговорив Кирило, – і брат мій теж приїжджав. І знаєш, нам на думку спала чудова ідея: а що,

Того січневого ранку Сергій, як зазвичай, приїхав на роботу о дев’ятій. Привітався з охоронцем дядьком Колею, піднявся на свій четвертий поверх. У кабінеті звично пахло кавою – це

– Оленько, познайомся, це тітка Марина, – Михайло підвів п’ятирічну доньку до незнайомої жінки, яка по-хазяйськи розташувалася в кріслі в них удома. – Вона тепер житиме з нами.

Людмила лежала в палаті, весь час думаючи про дітей. Як вони там? Вероніка Сергіївна їх не кине, але все ж… Вона лежала і згадувала. Так повелося, що з

Колись моя мама наполягла на хитрій схемі під час купівлі квартири – розділила її на чотири частини між усіма членами сім’ї. Тоді я закочувала очі і бурчала: “Мамо,