-Сонечко ти моє
Юрій повертався з роботи втомлений не так фізично, як морально. Нічого не виходило, все падало з рук, думки блукали далеко-далеко. Вперше за десять років роботи у своїй фірмі
-Я для тебе все що завгодно зроблю. Але не це. Вона ж моя клієнтка. Я не можу так. Та й потім: навіщо тобі такий чоловік? Я б нізащо такого не терпіла
Тест лежав на столі вже годину, але Віра так і не знайшла в собі сил подивитися на нього. Вона лежала на дивані і спостерігала за тим, як сонячні
— Я кожну свою відпустку ґарую на твоїх родичів, доглядаю за ними і влаштовую чудові вихідні! Цього разу я і сама хочу відпочити
— Мій чоловік тільки й дбає про свою маму і сестру, а до нас з дочкою йому байдуже! — скаржилася Юля подрузі. — Ігорю, давай цю відпустку проведемо
– Раз тобі не потрібна я, значить, син тобі теж не потрібен. Я не дозволю налаштовувати проти мене дитину
Коли Микита вперше запитав у мами: «Хто мій тато?», йому було шість років. Мама не стала церемонитися, вигадувати казку про льотчика теж, сказала просто і ясно: – Твій
– Не хочеш вибачатися перед моєю мамою, значить, ми просто повернемо їй всі гроші, – заявив Вітя і зажадав, щоб дружина назвала повну суму
Галина Петрівна внутрішньо напружилася. Її невістка Настуся завжди була милою і привітною. Жінка зраділа, коли молода дружина її сина Віктора сказала, що забіжить до свекрухи на чай. Галина
– Багато ти розумієш. Йому так зручніше. Тут сім’я, ви, а там він часто буває у відрядженнях. Не в готелі ж йому щоразу ночувати і їсти де попало
– Ти добре подумала, Іро? У вас же діти. У них перехідний вік. – Мамо, у них майже завжди перехідний вік. Мені терпіти, поки вони не одружаться, не
— Ми повинні допомагати один одному. А виходить, що я повинна вам безоплатно, а ви мені — за гроші. Тож вирішуйте, або ми всі допомагаємо один одному просто так, по-родинному, або платимо за послуги. Як Ігор хоче
– Безкоштовно возити вас не буду, — буркнув зять Тамарі Петрівні. — Двісті гривень платіть, а якщо диван тягати, то ще зверху. — Але… Ігор, я віддаю його
– Дякую тобі, синку
Мітя закінчив чистити у корови, приставив вила до дерев’яної стіни, закрив сарай, загнав курей у невеликий закуток, де над підлогою були прибиті шпали для нічних посиденьок пернатих, погладив
– Вона добра, добріша за всіх інших! – кричав Вовка відчайдушно
– Де ви були, такі брудні? – бурчала мама, – Знімай все, кидай в купу, ввечері гуляти не підеш! Не висохне ж, неслухняний який став! – Ну мамо,
Якщо вам не подобається, як я виглядаю, це ваші проблеми! Мене і вашого сина це цілком влаштовує, так що досить мені постійно зауваження робити
— І в цьому ти збираєшся виходити в люди, Олено? Голос Світлани Андріївни, що ввірвався в передпокій разом з нею самою, був схожий на скрегіт металу по склу.

You cannot copy content of this page