Родинні історії

Скляна пляшка розбилася, усіявши осколками підлогу. Дві-три краплі молока на лінолеумі й повна тиша – тільки важкий подих жінки й тихі схлипи дитини. Сусідський телевізор гримів за стіною.

– Твоя коханка дзвонила. Передала привіт! – кинула Ірина в простір, не відриваючись від плити, де на сковорідці смажилося щось звичне, ніби давно знайоме, як їхнє спільне життя.

– Наталю, відчини, це я, – пролунав знайомий голос за дверима. Наталя завмерла з чашкою кави в руках. Валентина Сергіївна. У суботу вранці. Без попередження. Після того скандалу

Віка стояла біля святкового столу, прикрашеного свічками і конфетті, і з викликом дивилася в обличчя власної свекрухи. Гості, які прийшли на день народження її сина, завмерли від подиву,

– Миколо, у мене чудові новини! – Вероніка влетіла у квартиру, на ходу скидаючи туфлі на високих підборах. Її очі сяяли, а на губах грала урочиста посмішка. Микола

– Я йду, – Олександр стояв у дверях кухні, чекаючи реакції дружини. – До іншої жінки. Марина підняла очі від ноутбука, де складала звіт по ательє за місяць:

– Щаслива ти, Тетяно! – Світлана з легкою заздрістю подивилася на подругу. Та нещодавно вийшла заміж і привела на світ доньку. – Не наврочи! Сама не вірю, що

– Уявляєш, веранда прямо на схід, – Ігор стиснув її долоню сильніше, коли вони переходили дорогу. – Встаємо зранку, а там сонце піднімається над соснами. Віра посміхнулася, притискаючись

Літня, але ще не стара жінка Наталя Гаврилівна проживала в мальовничому селі одна. Чоловіка поховала два роки тому, а єдиний син Федір як поїхав у місто на навчання