Він щодня просив мене теж приїхати, а я працювала, працювала, працювала. Думала заробити, купити батькам подарунків, привезти їм грошей…
У мене найпрекрасніший, найдобріший, найсильніший і найкращий у світі тато. Був. Сім’я у нас була звичайна, але дуже дружна. Татко, матуся, старша сестричка і я. Усі свята завжди
Я йому так тоді й сказала: доторкнешся хоч до однієї книжки – вилетиш за нею слідом сам….
Чоловік у мене не любить книжки. Ба більше – просто ненавидить їх. Вже не знаю чому, але це так. Гаразд, нехай ненавидить, мені байдуже, людина він доросла, самому
Раділи за мене – мовляв, дітей немає, зате чоловік який чудовий, а нещодавно “ідеальний чоловік” заявив, що йде від мене і подає на розлучення….
Я прожила зі своїм чоловіком 11 років. Він дуже своєрідний чоловік. З незвичайними поглядами на життя та здоров’я. Усіх лікарів без розбору він ненавидів, тому ніколи не звертався
Синові моєму вже 25 років. Бабусі своєї він так ніколи і не бачив. А цього року, за два дні до свого дня народження, мати моя раптом сама зателефонувала…
Усе життя живу з болем. З болем, що в мене немає мами, хоча мама моя жива і зараз. Минулого тижня був її день народження, і ось думки і
Я розлютився, що втрачаю час, дійшов до найближчої урни і документ викинув. Після чого повернувся до мами, сказав, що все зробив…
По-хорошому мені б варто було попросити вибачення у мами, але зробити це я не наважуюся. Навряд чи зможу розповісти це їй в обличчя. Моя мама працювала секретарем в
Добило мене те, що моя троюрідна сестра попросила кілька тижнів посидіти з її однорічною донькою…
В мене є огидна риса мого характеру, що з’явилася в дитинстві. Вона знову і знову проявляться, як би я не намагалася її прибрати. Річ у тім, що я
Він подивився на мене кілька секунд із відсутнім виразом і швидко вийшов, навіть не допоміг мені піднятися…
До минулого тижня в моєму житті все було чудово, я була абсолютно щаслива, але моє щастя розвалилося. Було таке відчуття, що взагалі весь мій світ розвалився. Точніше, його
Я зважилася розповісти їй про своє перше кохання, але на мене обрушився такий потік бруду, що я очманіла….
Мені вже 25 років і в мене дуже не проста ситуація з матір’ю. Із самого дитинства вона привчала мене до всього хорошого: що потрібно вчитися на “відмінно”, вступити
Немає в моєму житті тепер щастя і далі краще вже не буде. Чоловіка нема, діти мене кинуть як час прийде…
Я от вважаю, що жінка не може мати повноцінне життя без чоловіка та сім’ї. Був у мене чоловік. Усім хороший: і дітей любив, і гроші заробляв, і не
Загалом, цей дільничний нічого не робить, точніше, каже, що це я винна, тому що поводжуся неправильно. Мені страшно: з дому вийти боюся…
Після чергового скандалу я вирішила розлучитися з чоловіком. Спакувала його речі і виставила його за двері. Квартира належить моїм батькам, тож за законом усе правильно. Колишній чоловік, не

You cannot copy content of this page