Родинні історії
Я звикла прокидатися рано, без будильника. До раннього підйому разом із сонцем мене привчила заводська лабораторія: реактиви не чекають, аналізи не відкладаються на потім. Я вже кілька років
– Може, цими вихідними не поїдемо на дачу, адже у твоєї матері день народження? — запитала Алла чоловіка, стоячи біля плити. Вона ще з вечора на швидку руку
– Сьогодні мама забере Варю з дитячого садка, і ввечері повечеряє з нами, — повідомила Ліда чоловікові за сніданком. Єгор скривився: він поважав тещу, вона їм добре допомагала,
— Діма! Ти чуєш, що я тобі кажу? — Олена несподівано вдарила долонею по столу. Чашка підскочила. Кава розлилася — на скатертині з’явилася коричнева пляма. — Чую. Чоловік
– Віро, ну виходь вже заміж, га? Хоч за когось! Галя сказала це так голосно, що в колгоспному тютюновому сараї замовкли навіть жінки біля далеких вішалок з тютюном.
Ірина шліфувала комод наждачним папером три вихідні поспіль. Вона купила його на блошиному ринку за півтори тисячі: старий, з масиву, з чотирма важкими шухлядами та латунними ручками, що
— Збирай речі, Надя! У суботу сюди заїжджають нові люди! Хвіртка розчинилася навстіж і з металевим дзенькотом вдарилася об паркан. На вузьку дощату доріжку ступила Лариса. Бежеве драпове
— Ти не бачив мій абонемент? — я втретє перебирала акуратно складені стоси паперів у верхній шухляді комода, відчуваючи, як всередині починає кипіти приглушене роздратування. — Той самий,
Анна навчилася робити уколи у віці вісімнадцяти років. Анна тренувалася на апельсині. Апельсин потім з’їдала, бо в холодильнику більше нічого не було. Батькові тоді було сорок чотири. У
Галина жила в невеликому містечку. Нещодавно їй виповнилося сорок років: день народження вона відсвяткувала з мамою та подругою. Скромно, тихо. Посиділи у неї й розійшлися. Мати Галини була