Родинні історії
Чоловік Віки був базікою. Усе, що відбувалося в їхній сім’ї, одразу ставало надбанням громадськості, до того ж із самою Вікою Остап міг не розмовляти цілий день, але коли
Карина вийшла заміж рік тому. Чоловік Геннадій багато чого обіцяв перед весіллям. І, що на море вони поїдуть цього літа і обов’язково відкриють кафе навпроти будинку. Його мати
– Люба, у мене чудова новина… – Тимофій підійшов до дружини й обійняв її. Щоправда, з того, як бігали його очі, було ясно, що насправді новина не така
Марія Петрівна намилуватися не могла на онука, Славка. Ось уже справді подарунок долі. І на матір зовсім не схожий, що особливо приємно. Дочка, Іра, завжди розчаровувала Марію Петрівну.
– Сергію, а ти куди? Я думала, що ти із сином побудеш сьогодні. Мені треба приділити собі час, ти сам казав. Усе заросло, нігті не доглянуті… Мені не
Вперше Василеві було ніяково перед своєю матір’ю. Він переконував себе – хіба чогось особливого він просить? Лише – продати старий будинок у селі. Села нині пустіють одне за
Гліб та Марина познайомилися у затишному кафе. Дівчина просто забігла на хвилинку, щоб перекусити. Він підійшов першим до її столика і сліпуче посміхнувся. – Привіт! Ти одна? –
Ліза вчасно сховала гроші батька. І коли його брати, що засіли на кухні, заходилися вмовляти Гната сходити в магазин, той дістав з шафки свій гаманець і зазирнувши до
– Ось вихід! – свекруха, Антоніна Петрівна, вказала на двері невістці та своєму синові. – Мамо, ти чого? – сторопів Костя, озираючись на дружину, яка відвертала голову, щоб
– Дімо, мене на роботу кличуть. Сонечці виповнилося два роки… – До садка ще цілий рік. – Знаю, але ти ж сам розумієш, що нам не вистачає грошей.