Родинні історії
– Володю, вставай негайно! – нервово крикнула Олена, вбігши в кімнату. – Ні-ні-ні-ні! Мені ліньки, я втомився на роботі, трохи застудився і взагалі я сплю! – вимовив Володя,
Атмосфера лікарні пригнічувала. Стіни біло-сірого відтінку зовсім не тішили і не заспокоювали. Олег дивився на стіну і на білі двері. Там, за ними, лежала його 18-річна донька, яка
Віра сиділа на краю ліжка, перебираючи дитячі речі, які нещодавно вивалила з шафи. Час було оновити доньці гардероб. Вона так швидко росла, а більшість речей уже була їй
– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені
“Подумаєш, зрадив…” Ця думка нескінченно билася в голові Олексія, поки він їхав до своїх батьків. “Та нікуди вона не дінеться! Кому вона потрібна з двома дітьми? Ще й
Зоя дивилася на сніг за вікном, погладжуючи живіт. Скоро в них із Кирилом буде дитина. Вона щасливо посміхнулася. Від приємних думок її відірвав дзвінок телефону. Зоя відповіла, навіть
Хто б знав, що Тетяні життя таку свиню підкладе. Адже ще півроку тому все було прекрасно. Вийшла заміж за коханням, і з Олегом вони цілком добре жили. Квартира
– Забери до себе матір! – тон Стаса був майже наказовим. – Адже в такому-то будинку ви точно зможете знайти для неї місце! – Розпоряджатися чужою власністю –
– Завтра вихідний, але мені потрібно буде з’їздити в офіс. Сподіваюся, коли я повернуся, вдома буде чисто, – Наталя повернулася до дітей і чоловіка, які, сидячи за столом,
– Отже, операцію треба робити? – Костянтин подивився на дружину. Уляна була схвильована і не знала, як бути. З одного боку, ситуація вимагала негайного рішення, а з іншого,