Родинні історії
Був суботній ранок. Чоловік поїхав до мами — допомагати. Адже вона ж сама не може холодильник розморозити. Повернувся він підозріло швидко, та ще й не один. — Господиню!
Начебто очевидна ідея – п’ятирічний хлопчик не може виступати перед людьми на рівні політика або лектора в університеті. Навіщо взагалі маленькій дитині виступати на публіці? Але річ у
Мене звати Дарина, я познайомилися зі своїм чоловіком Андрієм ще в інституті – на першому курсі поїхали відзначати День студента на дачу, де були хлопці не тільки з
— Марино, я завтра рано-вранці на рибалку з друзями їду. — У тебе кожен вихідний то рибалка, то зустріч із друзями, а мені значить знову з дітьми сидіти.
Надя розгорнула зім’ятий чек. Швидко пробігла очима і скрикнула. — Зовсім забула. Мені треба було заплатити, а я, ти пам’ятаєш, як раз в лікарні лежала,— і не втрималася
Ми з дружиною жили в невеликому шахтарському містечку. Жили ми дуже дружно. Було тоді у нас троє дітей, троє синів: п’ять з половиною років, три з половиною роки
Останнім часом Зінаїда сильно здала. Ні, вона не була хвора або занадто стара: рідна дочка зрубала під корінь її життя. Ось уже рік Зіна жила в мене і
Усе почалося з того, що чоловікові Марини Антону набридло жити в багатоповерховому будинку, та й її пов’язані з цим незручності сильно діставали. Сусіди їм попалися галасливі – то
Наталя – багатодітна мати. Про неї можна сказати так – вона вся з себе така мама-мама, яка шалено любить своїх п’ятьох дітей, і відноситься до своїх материнських обов’язків
– Мамо,ми бідні? – Ну що ти? Ми дуже багаті! Подивися, у тебе є я і Антончик, а у мене ви обидва. Мені більше і не треба нічого.