Родинні історії

– Я подаю на розлучення, – оголосила Ольга. Денис у цей час захоплено дивився футбол і… ніяк не відреагував на слова дружини. Ольга підійшла і вимкнула телевізор. –

– Карепін! Карепін! Та що таке, га? Марш до завуча і без батьків завтра до школи не приходь, ясно? Вчителька його ненавиділа. Павло це знав, як не сподобався

— Поділіться з нами! — кричали родичі, смикаючи Марію за руки. Хтось схопив її за рукав, і він з тріском відірвався… — Тягни її! Тягни! Мені! Гроші! —

Розлучилася з чоловіком у травні. Він пішов від мене, грюкнувши дверима, до тієї, хто «молодша і красивіша». Але це вже подробиці. Мій чоловік був звичайним. До шлюбу —

– А ви що, ще не приспали її? – зловтішно посміхався сусід. – Ось вам нічого робити, за інвалідом доглядати… Марія з ненавистю в очах подивилася на Івана

Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима, на нього чекала родина. Він чув голоси дітей, десятирічного сина Костика і доньки,

Жінку колись давно чоловік покинув. Вони всього два роки прожили в шлюбі, і він пішов до іншої. П’ятнадцять років тому. Жінка розчарувалася в людях, її серце було розбите.

Віра повернулася додому раніше, ніж зазвичай, і зупинилася біля дверей. Ми тільки недавно почали жити разом, і обоє ще не звикли до цього. – Заходь. – Поспішив я.

Пам’ятаю, прийшла до мене Люба минулої осені, в самий листопад. Дощ тоді зарядив нудний, дрібний, все село сірою пеленою затягнув. Стукає вона, входить, а на ній обличчя немає.

Вона була найслабшою у великому посліді цуценят. Народилася останньою – тринадцятою! І чому її не полюбила власна мама? Викидала з “лігва”, відштовхувала від со.ків? Цуценя довелося підгодовувати штучно.