Чоловік пішов від мене, а я залишилася сама з маленькою дитиною на руках. В сина я вклала все, що могла, тому він прекрасно знав, що заради його щастя, я відмовлюсь від усього.
Та після того, як дитина виросла і стала більш менш самостійною, я вирішила пожити для себе, тому я зраділа, що син вирішив побратися зі своєю дівчиною. Єдине, що мене трохи налякало так це те, що молодята хотіли пожити трохи зі мною, бо їм не вистачало грошей на власне житло.
Я заспокоїла себе думкою, що вони дорослі й можуть самі себе обслуговувати, а може й мені інколи допомагатимуть. Але як же я помилялася. Виявилося, що моїй невістці ще й ненька треба. Їй 22 роки, але маж ніякого уявлення про те, що в хаті має бути порядок та чистота.
Вона постійно сиділа в кімнаті, або десь з подружками гуляла. Вона навіть не готувала. Знову вся хатня робота була на мені. Тільки я прибирала та готувала на трьох. Коли невістка знову принесла з кімнати на кухню брудні чашки, мій терпець увірвався. Сказала їй, що я не наймичка, а вона вже далеко не маленьке дівчисько, тому може сама за собою мити посуд. Вона нічого не відповіла, а лише демонстративно грюкнула дверима кімнати.
Через два дні молоді з’їхали, а син заявив, що вони до мене відтепер не ногою. Мені було не приємно вислуховувати від власної дитини, що я погана свекруха, але й на душі стало якось легше. Нехай вчаться на свої сили розраховувати. Не вічно ж мені в них за прислугу бути.
