Не було такого хобі, яке б я не спробувала за своє життя. Я віртуозно змішувала різні інгредієнти і створювала мило, яке потім різними шарами заливала у формочки, створюючи милі фігурки звіряток, людей та їжі.
Таке мило потім продавали і роздаровували родичам, коли попит на нього падав. Були в мене експерименти і зі свічками: химерна форма з воску приховувала в собі хитромудрий сталевий каркас, який проявлявся, коли свічка танула.
Розписні пляшки, плетіння бісером, розмальовування одягу, вирощування мікрозелені. Це та багато іншого спершу повністю захоплювало мене, а потім так само стрімко “відпускало”, коли ставала зрозумілою вся безперспективність.
Не можна сказати, щоб цей вид діяльності не приносив жодних грошей, але, скажімо так, добре, що мій чоловік, свого часу знайшов собі добре оплачувану роботу. Водночас Я любила робити сюрпризи коханому.
Першого разу я приємно здивувала чоловіка, і після цього мене було вже не зупинити: ми стрибали з парашутом, їздили автостопом, літали в інші країни. Навіть якщо такі пустощі могли викликати в чоловіка деякі проблеми на роботі.
Мало-помалу старі знайомі віддалялися, заводили сім’ї і будували своє майбутнє вже як годиться: відкладали гроші на інститут, брали іпотеку і все в такому дусі. Ми теж хотіли дітей, але через проблеми зі здоров’ям нічого не виходило.
Але надія все ще була. Особливо дітей хотів чоловік. Він часто жартував із цього приводу, що зобов’язаний побачити людину, яка буде ще більш несерйозною, ніж я. Однак час минав, а дива все не траплялося.
Ба більше, у чоловіка почалися проблеми на роботі. Через це він почав сильно нервувати: ще б пак, квартира ж в іпотеці! Часто залишався на роботі до ночі і приходив злим і втомленим.
Я ніяк не могла налаштувати чоловіка на добродушний лад. В нас почалися скандали. Час минав, а наш фінансовий стан все погіршувався. Тоді чоловік ухвалив непросте рішення: переїхати за місто, на дачу до моїх батьків.
А квартиру здавати за непогану ціну. Пощастило хоч, район дуже зручний. Після непростої розмови я все-таки погодилася піти і на такі жертви. Побут змінився: тепер удома доводилося багато працювати.
Зручності на вулиці, газу немає, вода в колодязі. І вся ця робота тепер опинялася на моїх плечах. Чоловік намагався розібратися з робочими моментами. Мені ж було нелегко.
По-перше, міщанці взагалі важко “перепрофілюватися” на домогосподарку без звичних зручностей. А, по-друге, я почала підозрювати чоловіка в якихось нехороших справах. Немає нічого критичного.
Але то телефон задзвонить кілька разів посеред ночі, а з невідомого номера не відповідатимуть. То чоловік, приходячи додому, виглядає розсіяним і ніби не від світу цього. Уважна жінка таке одразу помічає, а якщо ще й накрутити себе.
Напередодні дня народження чоловіка я зовсім розклеїлася. Не хотілося навіть нічого готувати. Які вже там сюрпризи. У голову лізли важкі думки, одна нудотніша за іншу. Чоловік, мабуть, почав погулювати.
Тут усе ясно, шкода тільки, що він мене за дуру тримає. Дітей немає, тож наш союз тримається на чесному слові. А в наш час це взагалі нічого не варте. Прибирання це набридло. Село. Нудно, сіро, сумно.
идиш, живеш життям, а воно стає тільки гіршим. Вирішено, цього разу жодних подарунків. Купити продуктів по акції, вечір перед телевізором і спати. Тут місця багато, дивись, скоро будемо ночувати в різних кімнатах.
Починаючи з самого ранку, чоловік уже чимось шарудів у сусідній кімнаті. Вихідний, міг би й поспати. А ні, то дати виспатися мені. Чим там можна шарудіти о 8 ранку?! Запухла і невиспана я в одній нічній сорочці вийшла зі спальні.
Чоловік діловито розпаковував коробку з якимось одягом усередині. З коробки він дістав сюрприз для мене: елегантну сукню. Шикарна тканина й улюблений фіолетовий колір.
Я здивовано втупилася на красиву річ, а чоловік заявив, що він терпіти не може сюрпризів, а мовчав, бо не хотів мене засмучувати. Виявилося, що чоловік виплатив іпотеку, фінансові справи покращилися і ми можемо повернутися у нашу квартиру.
Із цими словами я обійняла чоловіка і дуже довго його не відпускала. Сльози полилися з очей. Я розуміла, що нічого поганого не сталося, але через величезну кількість емоцій, що вирвалися, очі намокали самі по собі.
Як я могла взагалі сумніватися у своєму чоловікові? Сюрприз для мене вийшов ще більш вдалим, ніж коханий очікував. А згодом ми дізналися ще одну прекрасну новину – ми чекаємо на дитину.
