Мене дуже хвилює ставлення мого чоловіка до його батьків. Це вже напряму шкодить нашій сім’ї. Фактично всі зароблені гроші він віддає батькам, бо вони вважають, що я їх витрачу якось не так. Дійшло до того, що ми живемо лише на мою зарплату, якої, до речі, не вистачає на двох дорослих людей.
Я виросла у місті і мене батьки вчили мене бути самостійною та самодостатньою, щоб ні від кого не залежати. Живу окремо від них з того часу, як мені виповнилося 21. Мій чоловік же ріс у селі і майже все життя був головним помічником у сім’ї. Його так привчили, що він всім зобов’язаний батькам, маж слухатися тільки їх та повністю підкорятися.
Спочатку він просив мене пожити з його батьками у селі, бо так мама хоче. Я від цієї ідеї не була у захваті, але це було літо, в школах канікули, а в мене відпустка, тому я погодилася тимчасово переїхати. Наче все було непогано, аж поки мого коханого у відрядження не відправили. Він мені буквально наказ дивитися за його батьками, поки його не буде. Я не погодилася, бо хотіла у місто повернутися. Свекор зі свекрухою далеко не немічні та й господарство там не таке велике, а мені ще до нового навчального року готуватися.
Ми через це трохи посварилася. Це все почула його мати й, не соромлячись, наказала мене вигнати та піти від мене, бо я йому не пара. Я мовчки зібрала речі та повернулася додому. Коханий перед відрядженням і свої речі перевіз. Його мати відмовляла як могла – і вірити мені не можна, і по чоловіках я гуляю, і господиня з мене ніяка та багато іншого. На щастя, це все не подіяло.
Чоловік почав все частіше у відрядження їздити, але грошей додому більше не став приносити. Ми не бідували, бо я досить пристойно заробляла на репетиторстві, але відкладати не виходило. Згодом випадково з’ясувалося, що після кожного відрядження він отримував гроші, які відвозив потай батькам, а потім ще й частину зарплати віддавав, бо його мати впевнена, що я все протринькаю.
Звичайно, батькам треба допомагати, але ж щось треба на свою сім’ю залишати. Варто було б зробити дитячу кімнату, купити все для дитини, адже він сам казав, що хоче малюка… А я вже при надії. Ми тоді дуже посварилися. От не знаю, як з чоловіком поговорити? Боюся, що він все батькам переповість, і стосунки ще гірші стануть…
