Дізнався про те, що вона атеїстка, і мене це засмутило, бо я віруючий. Я не дотримуюся постів, не часто ходжу до храму, але часто молюся…

Мені нещодавно виповнилося 18 років. Дівчина в мене є, точніше була, га днях розійшлися. Знайомі вже рік, дуже звик до неї, для неї все готовий зробити, але тільки не це.

Загалом, усе йшло добре, я закохався в неї в інтернеті. Може, це й виглядає нерозумно, але хіба відстань перешкода для стосунків? Мені здається, що навпаки це дуже сильно загартовує, хоч і важко, що далеко.

Як і всі пари, ми говорили про все, обговорювали, де будемо жити. Вирішили, що в моєму місті. Навіть визначилися, що я заберу її до себе не одразу, бо не маю свого житла, а буду приїжджати.

Дізнався про те, що вона атеїстка, і мене це засмутило, бо я віруючий. Я не дотримуюся постів, не часто ходжу до храму, але часто молюся, про все, щоб дав Всевишній щастя тим, хто дарує мені посмішку кожного божого дня.

Все було дуже добре, я молився і за неї, щоб Всевишній пробачив гріхи її, я дуже за неї боюся, бо сильно люблю її. І з часом я звик до того, що вона атеїстка.

Звик до всіх її поганих вчинків, матюків, які вона любить вживати в розмові, і її поганих думок. Говорили про дітей, про те, скільки їх у нас буде, і як назвемо.

Так вийшло, що зайшла розмова про мою віру, і моя дівчина сказала, що не дозволить охрестити наших дітей. Коли я це прочитав, мені стало погано, я не знав, як це все сприйняти і що на це відповісти, і дуже засмутився.

Вона стояла на своєму, і я сказав, що не зможу так жити, не охрестивши дітей, але так і не зміг її переконати. Не захотіла зрозуміти, як для мене це важливо.

Я їй сказав, що охрестимо, а настане час, вони виростуть і приймуть самі рішення вірити їм чи ні. Послідувала категорична відповідь. Я не знаю, як бути, хочу помиритися з нею, і хочу дійти згоди в цьому питанні.

You cannot copy content of this page