Молодший брат мого чоловіка прийняв для себе непросте рішення та пішов на фронт. Якийсь час він витратив на попереднє навчання, потім два місяці провів у ТРО поблизу нашого міста. І от від вересня він на фронті.
Це складно для всіх, звичайно це особливо складно для Ігоря, бо дуже переживає за рідного брата. Той час від часу навідується додому, постійно підтримує зв’язок, дякувати Богові живий, здоровий.
Мене дуже турбують зміни у поведінці невістки. Його дружина Інна впевнена у тому, що поки чоловіка поруч немає, то мій їй винен цілодобову допомогу.
Інна з трирічним сином може напланувати справ і поїздок на цілий вихідний день і поставити Ігоря перед фактом, що він має її возити. Допомога це звичайно добре, але у Ігоря є дружина, донька і банальна потреба у відпочинку.
Коли вимикали світло, Інна за дурні гроші одразу купила генератор. І без жодних вагань телефонувала Ігорю кожного разу, коли пропадало світло, щоб він їхав до неї терміново. Бо ж мій чоловік має винести їй гєну, запустити, заправити.
І Ігорь перший час дійсно одразу летів, спиняв свою роботу. Але згодом почав відмовляти. Тоді посипалися образи, ходила насуплена.
Декілька разів Інна телефонувала прямо посеред ночі. У дитини температура і вона просила терміново везти їх у лікарню. Один раз ще б нічого, але вже на другий я сама взяла слухавку і сказала, щоб Інна викликала швидку, можливо якусь платну, а Ігорю дала спокійно поспати.
Бісить мене у цьому те, що її чоловік нічого такого не робив би, якби був удома. Не підтримав би ідею їхати у лікарню посеред ночі, не возив би її усюди, він банально не має автівки.
А ще в них не найкращі стосунки, навіть були думки щодо розлучення, бо сваряться вони постійно. Можливо він на фронт і пішов, щоб побути від неї подалі. Але хто його розбере.
Та я втомилася від того, що ця жіночка експлуатує мого чоловіка. Просто через те, що він не на фронті. Нахабно тисне на почуття провини. Я від неї і її сюрпризів вже втомилася. Ледь стримую себе, щоб не розсваритися з нею. І чим тут можна зарадити?
