Нещодавно проговорився, що збирається робити пропозицію, а я чомусь не рада…

Ніколи не думала, що буду коли-небудь ставити собі це питання, адже все було прекрасно. Я в захваті від нього, а він – від мене. Але щось в одну мить перевернулося, без видимих на те причин.

Ми разом уже майже п’ять років. Я студентка третього курсу, він закінчив університет і вже на почесному місці у серйозній фірмі. За цей час він мені став чоловіком, другом, братом, і навіть мамою з татом після розлучення моїх батьків.

Мені добре з ним. Спокійно, надійно, тепло, але все це до будь-якої його фрази, яка перевертає в мені все! І щойно це відбувається, я не хочу нічого і готова віддати все, аби тільки бути від нього подалі.

Я не можу зрозуміти себе. Він мій ідеал, але часом бути з ним я не хочу. Ми живемо не разом, збираємося одружитися, коли я закінчу університет. Він каже, що не уявляє життя без мене, я теж єдина близька йому людина.

Ми разом робимо покупки, дивимося мультфільми, граємо в ігри та обговорюємо прочитані книги. Одним словом, повне взаєморозуміння. Нещодавно проговорився, що збирається робити пропозицію, а я чомусь не рада.

Як навчитися цінувати те, що маєш? І всі подруги в один голос кажуть, що нам потрібно триматися одне за одного, а мені здається, що наші стосунки зіпсовані мною, моїми приниженнями, образами.

Зараз цього, щоправда, давно вже немає, у мені немає жодних емоцій. Ні злості, коли посваримося, ні радості, коли миримося. Він знає про це, але свято вірить, що я його люблю.

І я його, звичайно ж, люблю, але ці мої дивацтва вічно все псують, і залишається тільки бездушна порожнеча, якої я дуже боюся. Може я щось не так роблю? Не розумію…

You cannot copy content of this page