Тридцятидворічний Павло не зраджував своїх принципів і залишався переконаним холостяком. Пояснював він свої погляди на життя досить просто: спочатку було навчання, і серйозні стосунки йому були недоступні. Потім робота. Тепер кар’єрне зростання. Ні, подруги в нього були, і навіть дуже. Але та сама, єдина і кохана, ще йому не зустрілася. Мабуть.
Справа в тому, що кілька місяців тому у Паші почалися стосунки з Ольгою. Милою дівчиною, трохи молодшою за Павла. Але є один істотний «мінус» — дитина від першого шлюбу. Чотирирічний хлопчик, звати Сашко.
Мила дитина, жодних претензій, окрім, мабуть, однієї. Він не був сином Паші. Отже, витрачати на нього час, сили та гроші якось не дуже хотілося.
Ну, люди усі дорослі. Так що Павло, трохи соромлячись, але досить твердо оголосив про своє бачення їхньої пари. У Сашки є батько, ось він нехай і купує йому іграшки, одяг та всі інші подарунки. Можливо, це брутально. Але це хоч би чесно. І Оля погодилася. Ні, не те, щоб її це не напружило. Але вона вважала, що спочатку чоловікові потрібен час. А вже добре подумавши, він зможе зважити для себе усі за і проти.
Минув якийсь час, і пара вирішила з’їхатися. Ні, ні про яке весілля не йшлося. Але, як ми казали, люди дорослі. Значить, і жити час разом. А не зустрічатися в обумовленому місці, щоби піти в кафе. Наче їм по 15 років. Для Ольги це не було новинкою. З чоловіком вона звикла на якісь його мінуси заплющувати очі, а якісь одразу озвучувати. Виховання, так би мовити.
А ось Павло трохи розгубився. Не звик жити із дітьми. І в батьків він сам був єдиною дитиною. Так що дорослому чоловікові було складно прийняти той факт, що це не йому дістається вся увага вдома. Але з кожним днем він намагався все більше, і ось уже дитина навіть почала звати його «дядько Паша».
Принципи Павла залишалися непорушними. Жодних подарунків малюкові. Нічого такого. Хіба що тепер він був не проти вийти пограти з ним на подвір’я або приготувати щось на вечерю, якщо швидко і нескладно. Ольга все частіше почала це помічати та хотіла якось змінити ситуацію. З’явився осуд з її боку, звинувачення у жадібності, перші сварки. Але Павло був як стіна. Хоча, напевно, вже більше за звичкою.
Минуло ще кілька місяців, і Оля перестала «пиляти» чоловіка через дитину. Ні так ні. Її зарплати вистачало на неї і сина, та й колишній час від часу допомагав. Але треба було більше працювати. Добре, Павло бодай із цим справлявся. Робочий день у нього закінчувався рано, і якийсь час, щоб відігнати нудьгу, він присвячував пацану.
Вони навіть ходили в кіно та на ковзанку. Павло суворо забороняв Саші розповідати про це матері, але було ясно, що на деякі свої принципи він почав заплющувати очі. Але одного разу Оля прийшла додому, глибоко зітхнула та запросила Пашу на кухню поговорити. Виявилося, що з недавніх пір вона знову зблизилася зі своїм колишнім.
Адже він батько своєї дитини. Його пряма рідня. Сумує за ним, постійно питає. А їх із Павлом стосунки нормальними назвати язик не повернеться. Як співмешканець, він, звичайно, гарний. Але він не влаштовує Олю як вітчим Сашка.
Отже, настав час обіймів і довгих прощань. Або не довгих. Але головне — це те, що завтра приїде її колишній і забере їх із Сашком. Ось такі справи.
Новину Павло прийняв мужньо. Хтось сказав би, навіть черство. Мабуть, він уже якимось чином відчув швидке розставання з Ольгою, але не став ніяк це виправляти. Так буває, що людина хороша, але не твоя.
А от за ким він почав сумувати вже надвечір наступного дня, то це за Сашком. Складно описати, як дитина, чужа дитина може так врізатись у голову дорослій людині. Вони проводили час так, як він хотів би його проводити в дитинстві: свіже повітря, постійні активності, ігри. Адже у них у планах була ще зимова рибалка і хокей.
Тепер Оля та її син Сашко у минулому. Так вийшло. І нехай у них тепер все буде чудово. З усього цього і Паша виніс для себе непоганий урок: світ обертається не лише довкола нього одного.
А ще він зрозумів, що не треба так сильно боятися батьківства. Так, це праця. Так, потрібно віддавати себе для дитини повністю. Але тепер цей крок уже не здається таким страшним. Проте деякі чоловіки дорослішають дуже пізно. Але найголовніше, щоб не занадто пізно.
