На момент розлучення я вже понад місяць зустрічався з іншою жінкою, яку полюбив. Вона дуже чекала, коли я стану вільним, тому мій до неї переїзд одразу після розлучення виглядав цілком нормальним поворотом подій.
Треба сказати, що з колишньою дружиною ми прожили в шлюбі 26 років. Одружилися ще на третьому курсі й відтоді завжди були разом. Через багато що пройшли, добре розуміли одне одного, кохали.
З часом усе зникло, залишилася тільки звичка, а ось з коханкою все було інакше. З нею я немов знову відчув себе молодим хлопцем, у якого попереду все життя. Її не бентежила різниця у віці.
Мені ж навіть лестило, що у свої 45 років я привабливий для 27-річної красуні, майже вчорашньої студентки. Їй було нецікаво поруч з однолітками, а я приваблював її життєвим досвідом і розумом.
Вона робила все можливе, щоб мені було комфортно поруч із нею. І в неї виходило. Ніякого брудного посуду в раковині і дітей, що постійно кричать. Ніяких претензій, сварок та інших неприємностей сімейного життя.
Зате вона смачно готувала, була ласкавою і розуміючою, а потім усе почало псуватися. Я приходив із роботи, але її вдома не заставав. Вона все частіше десь пропадала, іноді не приходила навіть ночувати.
Причому з неї складно було добути якісь пояснення. І за кожної зручної та незручної нагоди вона нагадувала, що я взагалі-то живу в неї вдома… В результаті ми посварилися дуже сильно.
Я не став мовчати, сказав їй усі свої претензії. Пригрозив, що якщо вона не перестане так поводитися, то ми розходимося. Щоправда, її це зовсім не налякало… Вона сама мене кинула і виставила з речами за поріг.
Та ще й пеньком обізвала старим, хоча раніше різниця у віці її анітрохи не турбувала. Вона виявилася дуже непостійною особою. Тепер я дивлюся на ці стосунки і розумію, що вони від самого початку не мали майбутнього.
Тепер думаю, який я дурний, що піддався почуттям і залишив сім’ю заради цієї навіженої дівчинки, в якої й досі одні гулянки та подружки на умі. Намагався відновити стосунки з колишньою дружиною, але вона й на поріг не пустила.
Хвилююся, що за ці півроку дружина вже встигла собі когось знайти. Сумую за дітьми, хочу знову їх побачити, обійняти. Тільки не знаю, як тепер повернутися, щоб сім’я мене прийняла назад.
