-Любо, я ось одного не розумію, чому ти живеш краще, ніж я?
-Як зрозуміти краще, Ніно? Живу, як всі, мільйонів не заробила, за коштами живу.
-Ну у нас з тобою дохід приблизно однаковий, у мене навіть трохи більше, а до тебе заходиш – меблі нові, шторки, скатертини, ремонт завжди свіжий, одягаєтеся ви в хороші речі, у вас з Іваном у кожного своя машина. Ось як у тебе так виходить?
Я і 1000 на місяць відкласти не можу, ні на що не вистачає, борги та кредити, а ви внесок на іпотеку накопичили, і скоро достроково погасите все. Вам напевно батьки допомагають?
-Ніно, які батьки? Ти мою маму прекрасно знаєш, вона одна нас виховувала. У мене брат-студент, з чого вона мені допоможе?
У Івана давно батьки пішли засвіти, нікому нам допомагати. Знаєш, а ключове слово тут – накопичили, Ніно.
-Та нереально в нашому житті збирати. Зарплати маленькі, з чого відкладати? Я диван собі оновити не можу, весь вже продавлений, ніякий зовсім.
-А ти витрачай менше, та відкладай частіше, в магазин менше ходи, може щось і накопичиш.
-Та ну, в їжі себе обмежувати? Це теж несерйозно. Один раз живемо, щоб я ще на їжі економила.
-Ну ось вона, твоя найбільша помилка. Проїсти можна скільки завгодно, а потім в туалет сходити. Можна трохи економніше жити, і щось потрібне купувати.
У тебе салатики на обід кожен день, і не найдешевші. А я всього пару раз на тиждень їх готую. Ти ось і суп готуєш, і друге, і салат, і солодке у тебе все з магазину.
Я готую щось одне, або суп, або друге, інакше обидві страви не з’їдають, і половина собаці йде. Чергую, коли Іван на зміну – готую друге, щоб він з собою брав, а коли він вдома – то супи.
-Ні, ти ж знаєш, що у мене Володя не бере з собою їжу, йому простіше в їдальню сходити, 100-200 гривень віддав, і ситий. Та й я на обід в кафе ходжу, так простіше, не бігати з контейнерами.
-Ну ось. Ти просто порахуй, яка сума у вас йде тільки на обіди. У вас обох не така велика зарплата, щоб харчуватися в кафе. Невже у вас весь колектив в кафе на обід ходить?
-Та ні, не весь, тільки бухгалтерія в основному, і то не всі, головний бухгалтер з собою приносить, з працівниками в загальній кухні їдять. Та ну, не люблю я так, що кожен в твою тарілку заглядає.
-Ну тоді й не скаржся, що грошей не вистачає. У вас на проїзд і на обіди тільки більше 10 тисяч йде, а могли б їх відкладати. У тебе ж зарплата як і у мене, 25 тисяч?
-Ну так, 25. Так якщо з дому брати, це теж грошей коштує. Мені простіше зі своєї зарплати 5 тисяч на обіди відкладати, ніж ще й готувати окремо.
-Ну так, тільки все одно дешевше. Ти приготуй на 2 котлети більше, та рису з макаронами зайву жменю звари, ось і готовий обід. Ти ж все одно вдома готуєш, заразом і на обіди приготуй.
Я тільки з дому на роботу їжу беру, мені шкода гроші в кафе витрачати, я на них собі щось потрібне куплю. На цю економію щомісяця і виходять обновки. Та й вдома теж можна скромніше харчуватися.
-Ти знаєш, мої звикли до салатів, до йогуртів, цукерки в будинку завжди, м’ясо теж купуємо, без м’яса нічого не їдять. То пельмені, то котлети, то риба, супи якось мало ми їмо. Ну ось такі ми, неекономні.
Я не розумію, як можна не купити, наприклад, шоколадку, якщо дуже хочеться. Дівчаткам своїм щодня майже по шоколадці купую, нехай їдять, поки маленькі.
-У тебе діти щодня шоколадки хочуть? Сумніваюся. Це твоя примха вже. Ну а м’ясо купувати – взагалі має бути соромно, ми ж майже в селі живемо, можна ж і курей хоча б для яєць і м’яса тримати.
-Та ну, господарство – це точно не моє. Я не зможу, як ти, з козами і курми няньчитися, мені простіше купити. Тим більше, господарство зараз не вигідно, корми – то дорогі.
-Може і не вигідно, тільки знаєш, що це м’ясо натуральне, без домішок всяких, і все одно вигода є. Тут, Ніна, головою думати треба. Ми коли мені машину купувати зібралися, пів року в магазин без необхідності не ходили, тільки найнеобхідніше і купували, ніяких надмірностей.
М’ясо є, льох повний заготовок, картопля і овочі свої, молоко теж своє, так, до чаю щось купимо, і все, тому і здається, що нам легко і гроші самі з’являються.
У тебе такий же город, але ти ж відмовилася його садити, тобі лінь, простіше купити. Скільки ти на овочі для зими грошей в цьому році витратила?
-Ой, в цьому році дорого все, ми тільки на картоплю майже 10 тисяч витратили, а всього, загалом, близько 15 тисяч обійшлося. Коротше, моя зарплата майже вся пішла.
-Ось тому ви нічого і не можете накопичити, що все проїдаєте. Тут ніхто, крім вас самих, вам не допоможе. Вчіться економити, вчіться збирати, ставте собі цілі. Адже не така вже й необхідність, обіди в кафе та шоколадки щодня.
Ми теж і фрукти купуємо, і солодощі, тільки все має бути в міру, а у вас виходить, що ви тільки на свої шлунки і працюєте.
-Ну не знаю, як то все складно, навряд чи у нас вийде. Напевно, простіше в кредит все брати. А про роботу на шлунок – так зараз всі живуть, ти подивися, скільки в магазинах всього смачного і красивого, так і хочеться все спробувати.
-Кредит треба віддавати, та ще й переплачувати доводиться. Хоча, дивись сама, тут я тобі не порадник, кому як простіше, той так і живе. Ми намагаємося в кредити взагалі не лізти, якби не іпотека, взагалі б не брали напевно. І шлунки свої урізати треба, якщо немає грошей в достатку.
-Ні, у нас не виходить без кредитів. Зараз на новий рік я Вовці телефон в кредит візьму, а він мені, знову додаткові витрати, цілий рік платити за них будемо.
Плюс стіл новорічний накрити треба, ми з сім’єю вдома будемо, порахували, близько 5-ти тисяч треба, щоб стіл накрити.
-Навіщо? Що такого ти збираєшся готувати, що на один вечір у сімейному колі ти готова витратити 5 тисяч? І що у вас зі старими телефонами? Ви ж на той новий рік один одному подарували нові телефони.
-Та які ж вони нові вже! Рік телефону – це вже утиль, він застарів, з таким ходити – тільки нерви псувати, і тупить, і що попало робить. А ті, що новіші – вони круті, у них і камери потужні, і батареї сильні, та й з кожним роком вони все крутіші і крутіші.
Хочеться ж, щоб не гірше, ніж у людей, щоб не соромно було. А на новий рік я суші замовила, шашлик, салатики в кафе на винос, та так, по дрібницях.
-Ну, тоді я зі своїм скромним столом і трирічним телефоном взагалі як мамонт. А перед ким соромно буде за старий телефон? Він і працює, і фотографує, все у тебе з ним в порядку.
І сенс салати замовляти? Сама готувати розучилася? Не знаю, подруго, з таким підходом точно ви все життя в кредитах просидите.
-Ой, Любо, та ми просто з тобою різні. У тебе і телефон старий, і машина теж недорога, так собі. А взяли б кредит, та замість двох ваших одну круту купили. Та й телефон давно тобі оновити треба.
А стіл новорічний завжди повинен бути шикарним! Раз на рік можна собі дозволити більше, ніж зазвичай, можна і дорожче щось купити.
-Навіщо мені інший телефон? Мені і цей подобається. Та й однієї машини на сім’ю нам мало, нам 2 треба. І знаєш, тут не в крутості справа, а в зручності. Навіщо мені переплачувати за те, що мені не потрібно?
І дійсно, ми з тобою різні. У тебе зовнішній лиск на думці, та думки, щоб бути крутішим за інших, щоб поїсти смачніше та дорожче, а мені важливіше затишок і порядок в домі.
Яка мені різниця, хто і що думає про мій телефон і машину? Мені комфорт і затишок в будинку дорожчі. Ось прийшла я з роботи, а у мене повна морозилка домашнього м’яса, овочі всі свої, машина, нехай і старенька, недорога, але моя.
Шторки, пледи, диван зручний, красивий. І мені байдуже, що на столі немає хімічної ковбаси і гумового сиру. Я в їжі невибаглива, і без ковбаси зможу.
-Гаразд, я зрозуміла твою думку. На жаль, така позиція не кожному близька. Мені і без нового диванчика добре, а бутерброди з ковбасою я люблю. Так що буду і далі сидіти на старому дивані і лопати ковбасу.
Тут кожному своє, подруго. Головне, що різні погляди не заважають нам дружити.
А як ви вважаєте, дорогі читачі, чи можна в нашому житті з досить скромним доходом на щось накопичити? Чи варто обмежувати себе в смачній їжі заради ремонту або нових меблів?
І чи є сенс у всій цій гонитві за нікому не потрібною показухою у вигляді нових телефонів щороку і дорогих машин в кредит?
Як на мене, цілком можна обійтися і без щоденних покупок, і на їжі можна економити, звичайно, якщо в розумних межах, без фанатизму, а контейнери з обідом – півкраїни їх з собою бере, і моя сім’я не виняток, мені так і надійніше, і смачніше, і дешевше.
А вже про телефон – не бачу сенсу в щорічній зміні гаджета, якщо колишній ще добре працює. Великий кредит на машину при досить скромних доходах – теж недоцільна трата. Жити потрібно за коштами, тоді і проблем буде набагато менше.Спеціально для сайту Stories
