Я вийшла заміж дуже пізно. Всю свою молодість жила в селі та допомагала батькам. Лише близько 30 знайшла собі чоловіка. Дитина теж була досить пізня та ще й кволенька. Вона для мене була найціннішу у світі.
Малятко постійно хворіло. Мій чоловік постійно казав, що йому треба хлопчика, щоб працювати міг, допомагати. Я була категорично не згодна. Я виходила донечку і та виросла чудовою здоровою дівчиною.
Чоловік не зміг цього дочекатись і пішов до іншої, яка подарувала йому сина. На мені залишилася свекруха, та й за своєю матір’ю довелося доглядати. До мене приходило свататися багато наречених.
Ось тільки я вирішила всю себе присвятити дочці та й по господарству роботи було багато. Моя мама та свекруха теж не молодшали. Друга згодом злягла зовсім. Минали роки, донька підросла.
Вона поїхала навчатися у місто, де й знайшла собі нареченого. Через два роки після весілля з’явилося малятко. Донька покликала мене жити до них. Та я спочатку чинила опір. На кого залишити господарство та будинок?
Старенькі вже давно спочили з миром. Однак залишалися кури, гуси, улюблена кішка та корівка. І все ж вона вмовила мене переїхати до них, щоб допомагати з маленькою онукою.
Корову продали, кішку віддали сусідам, їм же доручили доглядати будинок. Я переїхала до молодих та із задоволенням доглядала дівчинку, доки доньку з чоловіком заробляли, щоб сплатити іпотеку. Так минуло шість років.
Малеча підросла, іпотеку подружжя сплатило, і потреба у мені відпала. Так донька мені й заявила. Прямо в очі сказала вирушати назад у село. Зять допоміг зібрати речі та відвіз на автовокзал.
Я якраз встигла на останній автобус. Сльози заливали очі. Відчуття несправедливості просто затопило моє серце. Хто міг знати, що рідна дочка зі мною так зробить?
І ось сиджу я в холодній хаті і не знаю, що тепер робити. Раптом у двері постукали. Це були сусіди, вони побачили світ у віконці та вирішили дізнатися, хто зайшов до хати. Я розповіла їм усе зі сльозами.
Вони в мене добрі люди швидко вирішили, що робити. Через два місяці життя налагодилося. Сусіди віддали мені теля, та й кішка визнала свою господиню.
Всі разом навели лад у будинку. Тепер стала частим та бажаним гостем у цих людей, які ніколи не були мені родичами, але любили від щирого серця. Як моя дочка могла так вчинити?
