Колектив у нас був давно сформований. Сама я відпрацювала там 16 років. Всі знали все один про одного, і всі разом відзначали свята. І ось зібралися ми на дні народження у нашої колеги Людмили, привітали, подарунок вручили і стали дружно і весело спустошувати накритий стіл.
Ось сидимо все, балакаємо, а одна наша колега Женя мовчки сидить і дивиться в тарілку. Ми її і так, і сяк намагалися розбурхати, а вона каже, що погано почувається, от і невесело їй. Через деякий час дали їй спокій, а мені цікаво, що ж з нею таке трапилося.
Зазвичай вона на гулянках завжди весела, а вже поспівати хором – так взагалі в перших рядах. Вирішила я розговорити її і покликала на вулицю, там у нас невелика альтанка стоїть. Женя спочатку загальні фрази казала, а потім, як почала розповідати, я тільки мовчки сиділа і слухала
Виявилося, що все життя вона мріяла про свій куточок. Спочатку, коли мешкала з батьками, про свою кімнатку. Вони вп’ятьох жили в однокімнатній квартирі, майже один у одного на головах, а потім мама завагітніла четвертою дитиною, її братом.
Батько кожні вихідні «розслаблявся»: часто у їхню крихітну квартиру приводив своїх друзів. Мама, попри такі умови, продовжувала народжувати! Куди? Спали як у плацкарті – третя полиця під стелею. Вічно гомін, плач, от Женя і мріяла, що виросте, купить квартиру і заживе так, як хоче.
Після школи пішла з дому, вступила до технікуму, домовилася з подругою, що житимуть удвох у гуртожитку. Але не тут було! Подруга знайшла собі інше житло, а в неї не було зайвих грошей, довелося залишатися в гуртожитку, і в її кімнату підселити трьох людей, яким не вистачило місця.
Постійні гулянки зводили її з розуму. Вона стала ночами підробляти, мити підлогу. Втомлювалася страшно, але мрія про своє житло надавала сили. Потім зустріла свого майбутнього чоловіка. І ось відбулося! Всіма правдами та неправдами вони купили двокімнатну квартиру. Яка ж вона була щаслива!
На крилах літала, кожен цвяшок, кожну дрібницю сама купувала, але щастя недовго було, стали до них постійно їздити родичі чоловіка, на всі свята, на вихідні, звичайно, залишалися і на ніч, а потім чоловік приголомшив її новиною, що його батьки та молодший брат житимуть з ними.
Бачте, «тут місто, благоустрій, і старі вже вони, турбота потрібна, а братик ще малий, нехай поряд буде!». А братику його 28 років. Не такий вже й малий. Був скандал! Женя кричала так, що її було чути на вулиці. Половина цієї квартири її, я заробила вона на неї своєю важкою працею.
Вона лише просила нормального життя без купи родичів. Тут чоловік заявляє, що квартира записана на нього, він власник, і якщо її щось не влаштовує, вона можу йти на всі чотири сторони. Женя розлютилася, вискочила з дому і пішла куди очі дивляться.
Так ноги її привели до бібліотеки, де вона раніше підлогу мила. Вирішила зайти та хоч щось почитати, а тут їй назустріч Євдокія Миколаївна – вахтерша, і покликала її чай пити. Так тихо в бібліотеці, так добре, як Женя завжди мріяла… Заплакала я і виклала їй усе.
Євдокія Миколаївна помовчала, та й каже, що є спосіб допомогти, але тільки якщо зробить, то повернути або виправити нічого не можна буде. От вона й погодилася. Ось Євдокія Миколаївна мені й розповіла, що напередодні Великодня треба в ліс піти і знайти там гніздо з яйцями.
З собою взяти тупий ніж та сірники. І коли гніздо знайде, то треба яйця в ньому знищити, розбити просто у гнізді, а якщо є пташенята, то теж вбити. Тупим ножем порубати гніздо, щоб воно не годилося для житла, і трохи підпалити з обох боків, щоб тліло, але зовсім не знищувати.
Птахи прилетять, побачать, що гніздо розорене, і більше не повернуться. Після цього треба розвернутися і піти не оглядаючись. Євдокія Миколаївна пояснила, що роблять цей чорний обряд напередодні Великодня, оскільки саме навесні все відроджується, а цей обряд відноситься до чорної магії.
І зворотного ходу немає від нього, бо той, хто вбив живу істоту, та ще й осквернивши себе у святе свято, віддає свою душу у владу нечистого. Євдокія Миколаївна була родом з «відьомського міста», як люди казали. От наважилася Женя.
Якраз пасхальний тиждень підійшов, вдома стало нестерпно, і це зміцнило її віру в те, що треба діяти, хай і за допомогою нечистого. Все майже зробила, як Євдокія Миколаївна сказала, тільки, звичайно, шкода було бити яйця, але думала, що птахи інше гніздо збудують та пташенят виведуть.
І ось, іде вона з лісу, а за спиною птахи кричать, мабуть, гніздо знайшли. Ну, йде, не обертається, раптом її як клюнуло в шию! Від болю Женя навіть присіла, а по шиї кров потекла, побігла щосили звідти. Прибігла додому, рана виявилася глибокою, довелося промивала та заклеювати пластиром.
І ось Великдень пройшов, жодних результатів, Женя була розчарована, подумала, що тільки даремно гніздо розорила. Лише за кілька днів дізналася, що брат чоловіка поїхав в інше місто жити та працювати, а за тиждень сталася страшна аварія і не стало батьків чоловіка.
Після поховання чоловік сказав, що до іншої йде, квартиру їй залишає, вона від нього дитину чекає. За два тижні Женя сама в квартирі залишилася, тиша, спокій. Закінчивши розповідь, Женя пішла, не сказавши жодного слова. Я ще довго сиділа в альтанці, перебуваючи під враженням….
