З самого дитинства маю звички, одні нормальні, інші ні. У дитинстві я була дуже вразлива. І всі страшилки, я сприймала всерйоз. Якось сиділа з рідними, вони про щось розмовляли, і подруга мами плюнула через ліве плече, потім постукала по дереву три рази.
Мені пояснили, що це робиться для того, щоб сказане не сталося. Це дало якусь впевненість. Бо через ці страшилки я божеволіла. У мене починалася істерика, коли мене залишали одну, вночі не могла сама сходити до туалету.
Боялася будь-яких закритих приміщень. І ось це «постукати по дереву» мені допомогло, щоразу, коли я чогось боялася, я стукала по дереву. З часом, ті дитячі страхи пішли, я зрозуміла, що це лише байки.
Але звичка залишилася, не просто залишилася, а ще й мутувала. Тобто, я вже не тільки стукала по дереву, а якось сама придумала, що якщо дивитися на щось дерев’яне вище моїх очей і про себе говорити «відстань» три рази», то погане відійде.
І щоразу я не знаю, чого я боюся, це перейшло в те, що якщо я так не зроблю, то зі мною щось станеться. І таким чином я остерігаюсь чогось. Все б нічого, зробила так, і живи собі спокійно, але я так роблю дуже часто і з самого дитинства.
У школі на уроці я дивилася на дошку зверху так, і вчителька робила зауваження, на кшталт, ти поводишся дивно, чи вдома мене питали, чому я часто дивлюся нагору, друзі, чоловік, усі рано чи пізно помічають це.
Якщо близько немає нічого дерев’яного, я дуже сильно боюся, і дико оглядаюся на всі боки, шукаю щось з дерева, а коли починається паніка, то це помітно. І я на цю тему ніколи, ні з ким не спілкувалася.
Я дуже соромлюся цього, бо розумію, наскільки це ненормально. Навіть мої друзі самі мені зізнавалися. Одна говорила, що досі, якщо переступлять її ногу, вона або ногами повинна по підлозі постукати, або попросити людину переступити назад.
Якщо вірити забобонам, то це означало, що людина не виросте, а вона давно виросла. Інша, коли вимикає світло, швидко біжить у ліжко, бо боїться, що монстр її наздожене, ще один ходить по плитках, бо наступивши не правильно, нога може провалитися в лаву. Як подолати ці дитячі страхи?
