Нам із чоловіком якоюсь мірою пощастило. Наші батьки живуть в інших містах, тому бачимося ми не дуже часто. Ніхто не приходить додому без попередження, не риється в моїх шафках і не наводить свої порядки, як це буває.
Щоправда, коли я з’явився син, спочатку було дуже важко. Доводилося з усім справлятися самостійно: чоловік вічно на роботі, свекруха і мама в сотнях кілометрів від нас. Але, може, воно й на краще?
З матір’ю чоловіка я не дуже ладнаю. Вона вічно мною незадоволена, вважає, що я роблю для її сина недостатньо багато. Мовляв, він тут у мене мало не голодний сидить. Звичайно, це маячня. Але довести їй щось просто неможливо.
Торік свекруха овдовіла. Мій чоловік дуже не хотів, щоб новорічні свята вона провела на самоті. Тому ми вирішили, що на Новий рік приїдемо до неї, а наступного – до моїх батьків.
Просто вони теж дуже на нас чекають і вже не перший рік кличуть у гості. І все б нічого, але нещодавно мій чоловік заявив, що цього року ми теж маємо поїхати до його матері. Він уже все вирішив! Мене ось тільки забув запитати.
Моя мама мало не щодня дзвонить і розповідає, як нас чекає. Уже надсилала фото новорічних подарунків для онука. Хіба я можу сказати їй, що ми не приїдемо? Я ж пообіцяла! Мені здається, так буде чесно.
Один рік приїжджати до свекрухи, а інший – до моїх батьків. Тим паче, вони живуть у приватному будинку, поруч ліс. У зимову пору року все навколо перетворюється на справжню казку!
А у свекрухи вдома навіть святкової атмосфери немає. Минулого року я провела новорічну ніч в обіймах із сином, бо вона вирішила пройтися всіма сусідами і показати, яким статним став її синочок. Гидко слухати!
Найбільше я не розумію, як така поведінка матері може подобатися моєму чоловікові. Дорослий чоловік ходить за ручку з мамою і вітає з Новим роком весь будинок. А його дружина в цей час сидить із дитиною і дивиться телевізор.
Не знаю, що мені робити. Не хочеться святкувати Новий рік порізно з чоловіком, сімейний все-таки день. Але знову стирчати у квартирі свекрухи бажання теж немає. Напевно, найбільше в цій ситуації бісить те, що чоловік усе вирішив без мене. І як тепер бути?
