Розлучившись із дружиною, Олексій замість радості відчував, що зробив помилку. Серйозну й непоправну.
Дивлячись на пригнічене обличчя колишньої дружини, він гадав, про що вона думає. У серці була надія, що їй, як і йому, здається, що вони поспішили з таким рішенням. Він взяв сина на руки й довго думав, що сказати. Хлопчик з цікавістю подивився на батька. Ніна завмерла.
— Ну… Слухайся маму. Гаразд? А я буду приходити до тебе в гості, — сказав Олексій.
Навряд чи син його зрозумів, хлопчику нещодавно виповнилося два роки, і все, що його цікавило, було пов’язане з іграшками. Куди йому до проблем дорослих людей…
Відчуваючи незручність і розгубленість через власні слова, Олексій повернув дитину тепер уже колишній дружині.
— Отримаю зарплату, тоді щось передам, — сказав він їй і запнувся. — Гроші на підгузки, кашки…
Ніна нічого не відповіла. Олексій трохи постояв, а потім пішов, не прощаючись.
Було відчуття, що він щойно зрадив самого себе, бо свою дружину Ніну він любив, як і сина. Але останнім часом перебувати поруч із нею було нестерпно.
Його діставали скандали, які виникали буквально з нізвідки.
Додому Олексій повернувся лише під вечір. Він переїхав назад до матері, залишивши квартиру колишній дружині та синові. Дуже здивувався, побачивши на кухні сестру.
— Ну, братику, — посміхнулася вона, — можу привітати тебе з першим днем свободи! І з тим, що ти повернувся до нас у сім’ю.
Олексій окинув поглядом стіл. Сестра з матір’ю з нагоди його розлучення вирішили приготувати святкову вечерю. Відварена картопля, три салати, котлети, запечені гомілки, м’ясна нарізка, різноманітні соління і, звісно, наливка.
— І навіщо це? — розгубився Олексій.
– Ну як… Турбота. – Відповіла сестра. – Знай, що я з мамою завжди тебе підтримаю. І вже точно не залишу наодинці зі своїми думками. Тож мий руки і швидше сідай за стіл.
Олексій кивнув. Не хотів ображати сестру й матір. Було видно, що вони для нього постаралися.
Мама поставила перед ним тарілку, а сестра наповнила чарку. Їсти не хотілося, як і пити. Льоша ще раз оглянув стіл і подумав про колишню дружину. Стало цікаво, як вона зараз проводить час. Що робить син Сашко.
Чи сумує? Чи шкодує дружина про розлучення? Чи думає вона про нього так само, як він про неї. Занурившись у свої думки, Олексій не відразу зрозумів, що сестра Юля вже якийсь час задає йому одне й те саме питання.
— Ти де літаєш? Я тебе питаю. Шкодуєш про розлучення?
— Трохи, — трохи подумавши, відповів Олексій. І одразу додав. – Через дитину. Ми поспішили з дітьми.
Сестра посміхнулася і сказала свою улюблену фразу.
– Жаліти треба не про дитину, а про те, що аферистка-дружина розвела тебе на квартиру. Для неї син лише інструмент.
Льоша посміхнувся, а сестра продовжила.
– Сподіваюся, ти не збираєшся платити їй аліменти. Ще невідомо, від кого вона там народила. Я відразу сказала, що твоя Ніна лицемірка. Дуже легко вийти заміж, народити дитину, а потім віджати все майно.
Мені вона з самого початку не подобалася. Я тобі казала, що краще б ти звернув увагу на мою подругу Яну. Вона, до речі, досі про тебе питає…
Олексій подивився на сестру й нахмурився. Юля зненавиділа Ніну ще в день знайомства. І якщо мати намагалася не втручатися у стосунки дітей, то Юля, як старша, не пропускала нагоди дати «цінну» пораду.
Льоша любив свою сім’ю і не бачив причин сумніватися в словах сестри. Йому навіть на думку не спадало, що Юля може бажати йому зла. Іноді вона перегинала, і нерідко через неї Льоша сварився з дружиною.
Один зі скандалів запам’ятався надовго. Сестра оголосила про своє весілля і запросила на свято брата.
Олексій мав прийти сам. Дружина тільки нещодавно народила, і їй зовсім не сподобалося, що вона залишиться вдома з дитиною, поки він розважатиметься десь на святі. Вони посварилися.
Льоша прийшов на весілля в жахливому настрої. Сестра відразу помітила, що щось не так, і зрозуміла, що у брата вдома щось сталося. Вона зателефонувала Ніні й висловила їй усе, що думає. Розмовляла з нею по гучномовцю, щоб усі гості чули, на якій жахливій жінці одружений її брат.
Олексій же відчував себе правим до того моменту, поки не уявив себе на місці дружини. Якби його Ніна залишила дитину і пішла розважатися на чиєсь весілля, то він інакше, як зрадою, цю ситуацію не назвав би. Або разом, або нікуди.
А ось ця розмова по гучномовцю — це взагалі… Ні в які рамки не вкладається… Юля ж у своїх діях не бачила нічого поганого.
– Я робила все, як вважала за потрібне. Розумієш, Льошо, якщо з самого початку не поставити її на місце, то потім вона розбеститься, і без її дозволу ти навіть з дому не вийдеш. Я бачила таких.
У ресторані, де відзначали весілля, Олексія посадили поруч із подругами сестри. Молоді дівчата весь вечір дбали про нього. Втім, він не був проти такої уваги.
Музика, конкурси, розваги змусили його забути про все погане. Льоша прогуляв на весіллі сестри до самого ранку, а коли повернувся додому, застав дружину зі сльозами на очах. Ніна після народження дитини стала надто ревнивою і знову влаштувала істерику, показуючи на телефоні фотографії, які скинула їй зовиця.
На них Льоша обіймався з подругами сестри.
У цих знімках він не бачив нічого поганого. Навпаки, його розлютили сльози дружини. Можна було подумати, що він не просто обіймався…
Насправді сестра мала рацію, кажучи про те, що скоро без дозволу дружини він з дому не вийде. Льоша тоді навіть не замислився, чому його посадили поруч із молодими дівчатами і коли сестра встигла сфотографувати та надіслати фотографії невістці. А найголовніше — навіщо?
— А якби я так… з якимись хлопцями обіймалася, щоб ти мені сказав? — Намагаючись відстояти своє право на ревнощі, закричала дружина.
– Та я б з тобою розлучився! – Відповів Льоша. – Одна справа, коли чоловік гуляє, а інша – коли дружина.
Фраза прозвучала безглуздо. Олексій одразу це зрозумів. Але визнавати правоту дружини не став. Набагато приємніше було слухати старшу сестру, яка завжди була на його боці.
Мама ж, дізнавшись про все, сказала, що цей їхній скандал не вартий й виїденого яйця.
– Вам по двадцять три роки. Діти ще. Не нагулялися. Їй з немовлям важко. Тобі хочеться веселощів… Поспішили з дитиною. Краще розійтися в різні боки й не дратувати один одному нерви.
– А син?
– Жінка народжує для себе. Я ж тебе з сестрою якось виростила? Все вам дала і житлом забезпечила. Ви у мене виросли гідними людьми. Краще жити окремо, ніж як кішка з собакою…
Щодо фрази «гідні люди» Льоша сильно сумнівався. Але в одному мати мала рацію: вона змогла їх виростити й випустити в життя. Йому від бабусі дісталася однокімнатна квартира в хорошому районі. Сестрі пощастило трохи більше. Їй дісталася двокімнатна квартира від батька в центрі міста.
Однак заздрості з цього приводу Льоша не відчував. Його все влаштовувало. Він навіть був радий і вдячний за те, що йому було куди привести дружину. Багато хто взагалі все життя мотається по орендованих квартирах.
У Ніни ж за душею не було нічого, крім занедбаного будинку в селищі. Дружина виросла в дитячому будинку, що не раз ставало причиною для сварок.
Сестра вважала, що діти, які виросли без батьків, — це злодії. Звідси й випливла фраза про дружину-аферистку. Свій будинок Ніна продала, а гроші витратила на купівлю автомобіля. Жодної копійки дружина собі не залишила. Льошу її рішення вразило. Ще жодна з його жінок не робила для нього нічого подібного.
— Так вона й мала вчинити, — витріщивши очі, говорила сестра. — Вона ж у твоїй квартирі живе. Це внесок за користування метрами. Оренда, так би мовити. Та й, думаю, їй було вигідно так вчинити. Адже тепер ти возиш її з дитиною по лікарнях. Вважай, вона забезпечила себе колесами, а ти й радий бути водієм.
Нінка дурить тебе, як хоче. А ти й радий їй вірити.
– Ну ні… На твою думку, вона дурить мене на шкоду собі? Ми сім’я, тому вона й прийняла таке рішення.
– Твоя сім’я — це я і наша мама. Що ж ти такий дурний, — сердилася сестра. — Я б на твоєму місці ще й подумала про те, чи справді твій син перебуває у тебе вдома. Хто знає…
Тут уже Льоша не витримав і закрив рот сестрі. Ну справді, скільки можна? Юля образилася і поскаржилася матері.
Порадившись удвох, вони вирішили, що Ніна налаштовує Льошу проти них.
Дружина ж святою не була і, слухаючи, що вкотре говорить про неї зовиця, не соромилася у висловлюваннях. Все зводилося до того, що Юля — нечесна людина і судить по собі, а від того й проблеми.
Льоша ж почувався нещасним. Йому здавалося, що старша сестра просто про нього турбується. Але спілкування з нею на якийсь час вирішив перервати.
Дивовижним чином життя з Ніною почало налагоджуватися. Без підбурювань сестри стало простіше дивитися на ситуацію з боку. Син ріс без будь-яких проблем зі здоров’ям. Розвивався відповідно до віку. Хіба що ходити почав пізно.
Льоша став краще розуміти дружину. Минулі сварки здалися безглуздими й дурними. Все-таки мама мала рацію, кажучи, що вони ще занадто молоді.
Всього за рік він став серйозніше ставитися до всього. Наче зрозумів відповідальність, яку взяв на себе. Дивно, як дорослішають люди, коли у них з’являються діти.
З сестрою помирився, коли та народила дитину. Льоша вже давно на неї не злився. Вона ж після перемир’я перестала говорити гидоти про Ніну. У Юлі з’явилися свої турботи, і до сім’ї брата їй було байдуже.
Ситуація змінилася, коли Ніна запропонувала переїхати з однокімнатної квартири у двокімнатну. Накопичень було небагато, довелося брати кредити.
Мама з сестрою, почувши цю новину, мало не рвали собі волосся на голові.
– Залишишся з голим дном! – Не домовляючись, міркували вони. – Одна справа, що у тебе була квартира до шлюбу, а зовсім інша…
Двокімнатну квартиру Льоша оформив на сина, вважаючи, що таким чином раз і назавжди покінчить усі суперечки. Але не тут-то було. Юля почала дзвонити Ніні з погрозами. Мама занедужала на серце…
Дружина ж почала влаштовувати скандали і вимагати, щоб він поговорив із сестрою. А якщо розмови не допоможуть, то тут залишається тільки одне… Розірвати з ними будь-яке спілкування.
– Я не зобов’язана подобатися твоїй родині, але те, що вони влаштовують, це вже занадто. Вибирай: або я з сином, або вони.
Льоша розумів, що те, що відбувається, ненормально. З іншого боку, як можна відмовитися від рідних людей? Невже вони не можуть просто дійти якогось взаєморозуміння?
У жодного з його знайомих у родині нічого подібного не траплялося. То чому ж ці всі сварки?
Це ж зрозуміло, що мати й сестра просто хвилюються за нього і зовсім не бажають зруйнувати його сім’ю. Принаймні вони ніколи не змушували його робити вибір, як це зробила Ніна.
– Вони, — так відповів Льоша. Він сподівався, що дружина заспокоїться. Злякається залишитися сама з дитиною. Але Ніна лише сумно кивнула, приймаючи його рішення.
Весь час, поки тривав шлюборозлучний процес, Олексій чекав, коли дружина почне його відмовляти. Але цього не сталося. Дурний конфлікт мав серйозні наслідки. І ось…
Сидячи за столом з матір’ю та сестрою, він слухав, як вони вже не соромлячись ображають його колишню дружину.
Він подивився на сестру. Юля, можливо, воеа і бажала йому добра, та тільки її незрозуміла ненависть до Ніни була настільки сильною, що вона не розуміла, що своїми словами завдає болю братові.
Може, й права була Ніна, кажучи, що Юля судить по собі. Адже сестра, коли придбала дачу й машину на гроші чоловіка, оформила все на свою матір. Аргументуючи це тим, що в разі розлучення все залишиться при ній.
А ще вона не раз крала гроші у чоловіка, прикриваючись дитиною. Обманювала його, що перебуває у матері, коли насправді йшла гуляти… Та випадків було мільйон…
Льоша встав.
— Ти куди? — запитала сестра.
— Згадав дещо, — відповів він. — І вирішив.
Вийшовши з під’їзду, Льоша сів у машину і рушив з місця. До квартири, де жив із дружиною, долетів швидко. Заторів уже не було.
Ніна відчинила двері, її очі були заплакані. Здивувалася, побачивши Льошу, але не стала пропускати його до квартири.
— Я обираю тебе, — промовив він, намагаючись віддихатися.
Але ситуація набула несподіваного повороту.
— Вони мають рацію, — помовчавши, відповіла Ніна й посміхнулася. — Твоя СІМ’Я. У всьому. Заради квартири жила з тобою. Отримала те, що потрібно, і розлучилася.
Льоша не відразу повірив у почуте.
— Сам посуди, які в мене ще перспективи були? Тепер хоч жити почну. А ще… дитина не від тебе. Тож аліменти платити не треба. Я аферистка… Розлучилася з тобою заради квартири.
Колишня дружина говорила словами сестри. У її голосі відчувалася образа.
— А мені байдуже. – Сказав Льоша і обійняв її. Ніна спробувала вирватися, але він не дав їй цього зробити. Вона продовжувала говорити про обман… Тільки ось ці фрази звучали якось фальшиво.
Нарешті Ніна здалася і перестала вириватися. Льоша зайшов у квартиру і довго стояв, обіймаючи колишню дружину.
– Може, спочатку все почнемо? – Тихо запитав він. – У нас є син…
Ніна не відповіла, але він відчув, як вона ледь кивнула. І стало так добре, що він перестав про все думати. Можливо, їхні стосунки й не ідеальні, а сварки дурні, але хто казав, що буде легко. Хто в молодості не робив помилок?
Принаймні вони намагатимуться працювати над стосунками. А що стосувалося сестри… Льоша вирішив, що раз вона не приймає Ніну і його сина, то, можливо, дійсно не варто спілкуватися?
Мати, звичайно, буде на нього тиснути. Намагатиметься їх помирити. Але навіщо йому родичі, які не приймають його сім’ю. А сім’я його, безперечно, та, яку він створив.
