Мама проти моїх стосунків з чоловіком, який старший за мене на 10 років. Познайомилася з чоловіком, який старший за мене майже на 10 років. Для себе я вирішила, що хочу спілкуватися з ним, рости і розвиватися, будувати подальші серйозні відносини, мати від нього дітей.
Мені, безперечно, хотілося почуватися захищеною. Крім того, він має фінансову стабільність, а мені так хотілося поїхати за кордон, отримувати дорогі подарунки, жити в гарній квартирі з хорошим ремонтом, допомагати своїй матері матеріально.
Загалом я хотіла отримати все те, що я не могла собі дозволити до зустрічі з ним. Тим більше, що мій чоловік мені дуже подобався. Він був такий приємний, високий, миловидний і з добрими манерами. Я вважала, що зможу бути по-справжньому щасливою. Ми можемо створити з ним міцну сім’ю.
У мене не було батька, і я завжди хотіла спертися на чоловіче плече. Зазначу, що у нас із ним спільні інтереси, незважаючи на десятирічну різницю у віці. Він познайомив мене зі своїми знайомими та друзями. Крім того, він пишається тим, що я маю. І при спілкуванні із знайомими постійно робить акцент на цьому.
Мене можна назвати і гарною, і цікавою. Я можу підтримати розмову на будь-які теми, я знаю кілька іноземних мов.
Але коли я вирішила поділитися з мамою своєю радістю, вона інакше сприйняла мою новину. Вона каже, що не може сорокарічний чоловік до такого віку бути абсолютно вільним.
В результаті, розмови у нас не вийшло, і ми з мамою посварилися. Я не дуже сприймала її переконання, що якщо він не одружений, значить або випиває, або нероба. Вона навіть не знайома з ним.
А мені так подобається, як він доглядає мене. Мій чоловік цінує мої вчинки, а його слова та дії щось означають для мене. А може, вона боїться, що в нього є діти? І чи потрібно буде забезпечувати не тільки мене, а й їх? Я питала його про це, він сказав, що не був одружений, і дітей у нього немає.
Говорив, що було кілька дівчат, що займався своїми батьками, які постійно хворіли. І найголовніше у його житті – це робота, кар’єра, фінансова стабільність. Незважаючи на це, він хоче сім’ю і дітей. Має серйозні наміри.
Як переконати маму, що не всі нормальні чоловіки рано одружуються? Я не хочу сваритися з нею, але й не бажаю розлучатися зі своїм чоловіком. Мені вже 30 років. Саме тому я не хочу бути одна. Мені набридло проживати з мамою, слухати її закиди, жити її життям. Адже в кожному віці у людини є свої потреби та бажання.
А може, вона боїться залишитися одна? У мене ж раніше не було серйозних стосунків із чоловіками, лише невеликий флірт. Для мами так просто сказати мені, не треба з ним спілкуватись, бо він мені не підходить. Вона навіть не схотіла розмовляти зі мною? Але так теж не можна?
