Юлька, нарешті, заснула, тож Валерій і Ольга спокійно могли попити чаю на кухні. Ольга виглядала неабияк виснаженою, і Валерію стало по-справжньому шкода колишню дружину.
– Ти б сама прилягла, – сказав він Ользі.
– Встигну ще… Ольга взяла в руки чашку з гарячим чаєм і довго гріла об неї руки.
– Дякую, що поставився з розумінням, – сказала вона, нарешті. – Чесно сказати, не очікувала від тебе.
– Нема за що, – відповів Валерій. – Юлька – і моя донька. Що лікарі кажуть?
– Боюся, тобі не сподобається, – похмуро сказала Ольга.
– І все-таки… Я маю право знати.
– Лікарі не виключають психосоматику, – нерішуче повідомила Ольга. – Недуга могла розвинутися на тлі стресу…
– Стресу, значить, – автоматом повторив Валерій.
– Юлька страшенно переживала, коли ти пішов, – Ольга з докором подивилася на колишнього чоловіка і зробила перший ковток.
– Олю, Юльці тоді тільки 4 роки було, – заперечив Валерій. – Три роки вже минуло. Який стрес?
– Погано ти знаєш дитячу психіку. Дівчинка пішла в перший клас, а тебе навіть на першій лінійці не було.
– Ти ж знаєш, що я був завантажений роботою і не міг прийти, – обурився Валерій. – Як ти пам’ятаєш, я плачу чималі аліменти. Тож мушу впахувати.
– Розумію. Але дівчинці потрібен батько, а не аліменти, – з гіркотою сказала колишня дружина. – На лінійці багато її нових однокласників були з татусями, а Юлька плакала…
– Слухай, Олю, кожен другий шлюб у нашій країні закінчується розлученням, – Валера насилу тримав себе в руках. – Недільним татом у наш час нікого не здивуєш. Не потрібно робити трагедію на рівному місці.
– Ти сам бачиш результат свого відходу, – Ольга кивнула на зачинені двері іншої кімнати. – Роби висновки.
Якийсь час вони сиділи мовчки.
– Гаразд, вибач, я така нервова стала останнім часом, – жінка зробила ще кілька судомних ковтків із чашки і з шумом поставила її на стіл.
– Забула, коли висипалася востаннє.
– Розумію, – Валерій накрив руку колишньої дружини своєю. – Тому я й погодився тебе підтримати.Ольга пильно дивилася на колишнього чоловіка.
– Валере, скажи чесно, ти щасливий?
Чоловік на якийсь час забарився з відповіддю, і Ольга слабо посміхнулася.
– Я так і думала…
– Послухай, у нас з Іриною є певні проблеми, – обережно почав Валерій. – Але я не шкодую, що одружився з нею.
– Таке враження, що ти сам себе намагаєшся в цьому переконати, – Ольга поклала свою долоню на чоловічу. – Згадай, як нам було добре разом. Я нещодавно переглядала наші старі фото. Ти там просто світишся, не те, що зараз…
– Олю, ми тоді були молоді…
– Це було всього лише 8 років тому…
Валерій мовчав, але руки своєї не віднімав, і Ольга стала ненав’язливо погладжувати її пальцями.
– Ми обидва справ наворотили, – сказала вона. – Але в житті завжди є шанс усе виправити…
Валера не встиг відповісти. Почувся хлопок вхідних дверей. Валерій, нарешті, відняв свою долоню з чіпких пальців Ольги. До кухні увійшла Ірина, яка швидко оцінила ситуацію.
– Я вам не завадила? – із сарказмом запитала вона.
– Іро, ти рано сьогодні, – Валерій був помітно збентежений.
– Були причини, – холодно відповіла Ірина. – Як Юля?
– Усе так само, – похмуро відповіла Ольга. – Я вже не знаю, що робити…
– Зате я, здається, знаю.
Ірина буквально свердлила очима Ольгу, і тій раптом стало не по собі. Щось в очах Ірини показувало, що їй відомо більше, ніж хотілося б самій Ользі. Валерій здивовано дивився на дружину.
– Іро, ти про що?
– Скоро все дізнаєтеся, – Ірина налила собі чай і сіла за стіл. – Я замкнула вхідні двері. І сюди їде поліція.
Ольга схопилася зі столу так різко, що вдарилася коліном. Але ніби не помітила цього. Валерій усе ще не розумів, що відбувається, а Ірина дивилася на Ольгу з холодним глузуванням.
– Тільки спробуй сіпнутися, – жорстко сказала вона. – Зробиш собі тільки гірше…
І Ольга в той момент зрозуміла, що програла.
* * *
Причиною розлучення Валерія та Ольги стала банальна зрада жінки.
Ледве оговтавшись після декрету і повернувшись у форму, Ольга раптово відчула гостру нестачу чоловічої уваги. Чоловік цілодобово пропадав на роботі, щоб забезпечити родині гідний рівень життя.
Віддавши доньку Юлю в дитячий садок, Ольга також повернулася до себе в офіс.
Колишню кваліфікацію за період сидіння вдома було трохи втрачено. Ользі довелося надолужувати і задовольнятися урізаною зарплатою. Зате був привід вигулювати ділові костюми на знову струнку фігуру, людей дивитися і себе показувати.
Тим більше, знайшовся наставник в особі одруженого начальника відділу, готовий повернути молоду матір у лоно кваліфікованих співробітників. І так він старанно наставляв Ольгу просто на столі кабінету, що незабаром про це дізнався і сам Валерій.
Спочатку доброзичливі колеги його дружини просвітили, а потім і сам Валерій без попередження завітав на роботу до дружини і спіймав парочку на гаряченькому.
Ольга намагалася переконати чоловіка, що він усе не так зрозумів, і несла ще якусь нісенітницю, але Валерій був непохитний.
Пару розлучили, і Ольга повернулася до матері, а Валерій пішов на орендоване житло.
Грошей, виручених за продаж іпотечної однушки, на купівлю окремого житла не вистачило ні одному, ні другому.
Валера доньку не ображав, справно платив аліменти, забирав її у вихідні, а колишню дружину бачити категорично не бажав.
Старий і жонатий “Ромео” з офісу швидко злився, вдавши, що ледь знайомий з Ольгою, а за нею самою міцно закріпилася слава жінки легкої поведінки. Тому з роботи довелося невдовзі звільнитися.
А на нову молодій матері з вельми розгубленими навичками влаштуватися було не так просто. Працювати не за фахом або на меншу зарплату жінка не поспішала.
Ольга з матір’ю і маленькою Юлькою жили на аліменти від Валерія і пенсію матері.
Колишня теща, Світлана Антонівна, намагалася напоумити Валерія не рубати зопалу.
– Ну, зглупила Ольга, з ким не буває? – вмовляла жінка, якій було явно тяжко тягнути і доньку, і онуку.
– Не руйнувати ж сім’ю через це! Юльці батько потрібен. Ольга сама вже сто разів покаялася за свою дурість.
Але Валера не поступався. До того ж, він уже познайомився з Іриною, новою співробітницею своєї компанії. Молоді люди швидко знайшли спільну мову. І досить швидко з’їхалися. В Ірини була своя двокімнатна квартира. Потім одружилися.
Вони жили вже два роки, але дітей зробити в Ірини не виходило. Хоча і вона, і Валера дуже хотіли дитину.
Раптово на горизонті чоловіка знову з’явилася Ольга. Вона зателефонувала і сказала, що їм терміново потрібно зустрітися. Голос колишньої дружини був не на жарт стривоженим, тому Валерій погодився.
– Це Юлькині медичні документи, – повідомила Ольга без передмов, сунувши Валерію під ніс купу паперів. – Усе дуже й дуже погано.
Чоловік нічого не розумів у медицині, тому розгублено переглянув документи без особливої мети.
– Адже я регулярно брав Юлю до себе, з нею все було гаразд, – здивувався він.
– Востаннє ти її брав два місяці тому, – нагадала Ольга. – Тоді все й почалося. І з кожним днем усе гірше.
– А що лікарі кажуть? – із тривогою запитав Валера.
– Руками розводять, – зі сльозами відповіла Ольга. – У неї симптоми якісь дивні. Ніяк розібратися не можуть. Замучили дитину аналізами нескінченними.
– Вона зараз у лікарні?
– Ні, вдома лежить, – зітхнула колишня дружина. – Яка лікарня, якщо не знають, від чого лікувати? У школі довелося на онлайн навчання перейти.
– Але що з нею конкретно відбувається? – не вгамовувався Валерій.
– Слабкість постійна, нудота, голова паморочиться, їсти не може…
– Слухай, ну, має ж бути причина! – скипів Валера. – Я сам хочу поговорити з лікарем.
Петро Іванович, як представила лікаря Ольга, уже йшов, коли колишньому подружжю вдалося перехопити його біля дитячої поліклініки.
– У вашої доньки унікальний випадок, – сказав Петро Іванович. – Чесно сказати, я вперше з таким стикаюся.
– І що ж нам робити? – Валерій був на взводі.
– Я б порадив пройти платне обстеження, – розгублено і винувато відповів Петро Іванович.
– У приватних клініках чудове обладнання і набагато більше можливостей.
Коли Ольга і Валерій промоніторили приватні клініки міста і прорахували вартість такого обстеження, то обидва жахнулися. Таких грошей ні в кого з них не було. І саме тоді в Ольги народився геніальний план…
Валерій не знав, як почати розмову з Іриною. Нарешті, він наважився. Він розповів про ситуацію з Юлькою та грошову проблему.
– Мені дуже шкода, Валере, але чим я можу допомогти? – здивувалася Ірина.
– Вони хочуть свою квартиру здати, щоб виручити гроші на обстеження і лікування. Моя колишня з донькою у вільній кімнаті житимуть. Ти ж не заперечуєш? – винувато запитав Валерій і тут же отримував на себе відро небаченого гніву.
Ірина рвала і метала і називала Валерія ненормальним, а він терпляче її просив.
– Може, і теща твоя колишня сюди переселиться? – обурювалася Ірина.
– Ні, Світлана Антонівна поїде до своєї сестри похмуро відповів Валерій. – В однушку. А Ользі з Юлькою йти нікуди.
Ірина ще довго чинила опір, але потім усе ж таки здалася. Щоправда, вільна кімната гостей не влаштувала – прохідна і галаслива для хворої дівчинки. І Ольга з Юлею заселилися в колись подружню спальню, витіснивши Валерія та Ірину на диван у вітальні.
Побачивши худеньку і слабеньку дівчинку, серце Ірини здригнулося і розтануло остаточно.
Справедливості заради, треба сказати, що Ольга не нахабніла, обслуговування не вимагала. Навпаки, взяла на себе основну частину домашніх справ, поки Валерій та Ірина були на роботі. Ольга навіть намагалася подружитися з Іриною, але жінка чемно тримала дистанцію.
Стан Юльки вперто не поліпшувався.
Натомість Ірина помітила підозрілу активність з боку Ольги, яка наче ненароком могла з’явитися перед Валерієм у негліже, вискочити перед його очима з душу в одному рушнику, дозволяла собі погладжування колишнього по спині та задушевні бесіди на кухні, коли Ірина затримувалася на работі.
– Іро, Ольга – це моє минуле, – виправдовувався Валерій. – Двічі в одну річку не ввійдеш. Але вона – мати моєї дочки, розумієш? Цього вже не змінити.
Однак терпець Ірини увірвався. Крім того, жінка почала підозрювати недобре і вирішила сама все перевірити.
– Почнемо з того, що ніякого лікаря Петра Івановича в дитячій поліклініці немає! – приголомшила вона чоловіка. – Розвели тебе, як лоха, Валере. Зате є тверді підозри, що дівчинка хворіє не просто так…
Ірина жорстко дивилася на Ольгу.
– Чим ти її труїла весь цей час? – голос Ірини був гострим, як крижаний дощ. – Ти ж ледь власну дитину не угробила. І тільки заради того, щоб повернути колишнього?
Ольга в той момент не могла відповісти на запитання Ірини. Їй довелося це робити в поліції та в службі опіки. Взяті в Юлі аналізи повністю підтвердили припущення Ірини.
І поки колишньою дружиною і тещею займалися уповноважені органи, Валерій подав заяву до суду на позбавлення колишньої дружини батьківських прав. Ірина не заперечувала.
