Півтора роки тому я розлучилася з чоловіком. Чому? Причина настільки банальна, що навіть говорити про це соромно.
Приїхала якось раніше від батьків, а він на кухні п’є каву з іншою. А вона без сорому сидить там у халаті, який чоловік подарував мені. Я розвернулася і пішла. Відносини у нас давно були не дуже, але я сподівалася, що все якось налагодиться.
Мене це дуже підкосило. Було складно уявити, як я тепер буду одна із двома дітьми. Але повертатися до нього було ще нестерпніше.
Подала на розлучення. Ділити особливо не було чого, а мені нічого й не треба було. Навіть свої речі забирати не стала, бо чи мало хто в них ходив.
Сказати правду, чоловік не сильно був засмучений. З дітьми спочатку бачився, а потім почав приходити все рідше, навіть подарунки дітям не дарує на дні народження.
Я вирішила, що так не піде. Аліменти на дитину після розлучення – моє законне право. Насилу, але добилася цього. Варто сказати, платить він справно, хоч і виходять там копійки.
Життя потроху прийшло в норму. Я знайшла непогану роботу, діти навчилися обходитися без мене. Старша доглядає за молодшою. Іноді допомагає моя мати.
Так ми й жили до минулого Нового року: спокійно та розмірено. Поки не зателефонувала моя колишня свекруха і не сказала, що дуже вже сумує за онуками.
Батьки колишнього чоловіка непогані. Вони нам багато допомагали, коли з’явилися діти. Під час розлучення дотримувалися нейтралітету і намагалися не втручатися.
І тут свекруха запропонувала привезти їм онуків на Новий рік. Мені здалося, що це гарна ідея. Адже якщо бабуся та дідусь хочуть спілкуватися, то чому б і ні.
Діти зраділи, що матимуть змогу побачити бабусю з дідусем. За три дні до Нового року відвезла їх до колишніх свекрів. Навіть приготувала невеликі подарунки для батьків чоловіка, свято таки.
Зі спокійною душею поїхала додому, щоб трохи відпочити. Приємно було кілька днів побути в тиші, хоч і сумувала за своїми крихітками.
Другого числа вирішила забрати дітей. Коли їхали додому, вирішила розпитати, що вони робили на свята і що їм приніс Дідусь Мороз.
Діти розповіли, що цілий тиждень вони просиділи вдома. Дивилися телевізор із бабусею та дідусем, у новорічну ніч їли салат та дивилися якесь шоу. А наступні дні розмальовували розмальовки, які приніс Дід Мороз.
Мене це дуже засмутило. За весь тиждень вони навіть жодного разу на вулицю не вийшли, навіть на ялинку не сходили. Мало того, що бабуся з дідусем подарували єдиним онукам на Новий рік копійчані розмальовки, так ще й не спромоглися їх кудись зводити.
Було прикро, що у дітей вкрали свято. Добре, що в мене залишалася в запасі пара вихідних, а вдома на дітей чекали хороші подарунки. Ми сходили і на ялинку, і в парк, і в їхнє улюблене кафе. Загалом розважилися на славу. Про батьків колишнього чоловіка я й думати забула. Значить не вийшло у них, що вдієш.
Різдво ми відзначали разом із дітьми. Ми вже збиралися сідати за стіл, як мені пролунав дзвінок. Дзвонила сестра мого колишнього. Ми після розлучення не сварилися, вона іноді дзвонила у свята, щоб привітати дітей. Вона — хрещена старшої доньки. Голос у слухавці відразу здався мені недоброзичливим, але я вирішила не звертати уваги.
Після привітань зі святом, вона замовкла на секунду, потім шумно видихнула і сказала:
«Знаєш, батьки вже не в тому віці, щоб дбати про двох дітей. Та й пенсія у них скромна, а тут і подарунки онукам купи, і стіл накрий. Ще й дівчатка постійно випрошували солодощі. Могла б грошей їм залишити, адже аліменти отримуєш. Я розумію, ти молода та вільна, у свята хочеш розважатися. Але, може, ти іншу няньку знайдеш, поки сама на побачення бігаєш?»
У мене аж дух перехопило. Що ж свекор зі свекрухою такого їй наговорили про мене? Стало так прикро, так хотілося розповісти все про аліменти, про її жалюгідного братика, який навіть не подзвонив дітям на свята, та й про її лицемірних батьків. Але я не стала.
Просто сказала, що мені від них нічого не потрібно, а якщо їм з моїми дітьми так нестерпно, то більше їх не побачать. І поклала слухавку. Гарний подарунок свекруха піднесла на свято, звичайно. Велике вам спасибі!
