Катя понуро брела з роботи, треба поквапитися, вдома чекає кішка, дочка у батьків, ноги додому не несуть… Каті прикро. Через що чи через кого? Та незрозуміло, самій незрозуміло, чи на життя напевно, чи на долю. Ось чому? Вона не страшна, не зануда, рукодільниця, господиня хороша, не гуляє, але нещаслива.
За Михайла, батька дочки Оксани, у вісімнадцять років вийшла заміж, любила шалено, довіряла у всьому, в дев’ятнадцять стала мамою. Вся поринула в материнство, рюшечки-брязкальця, лялечки, пінеточки. Михвйлу вранці сніданок, увечері вечеря, і все про Оксаночку розповість, татові ж все цікаво.
Посуд поки перемиє, все перегладить, щоб чистота була, щоб Мишко ось так поглядом повів і зрозумів, Катюшка його чистюля та господиня, мама відмінна і найкраща у світі…. Та не оцінив Мишко, знайшов собі іншу. Катя мало не впала.
Вона з Любою в одному класі вчилася, у неї й мати така була, і бабця, вони вічно нафарбуються і сидять, готували через раз, удома чорт ногу зломить, зате сама сидить гарна. Прийшли зі зборів якихось, два чи то козака, чи ще хто, друзі – сусіди.
Один прийшов додому, а дружина ганок домітає, в хаті все чисто, блищить, дружина на нього кричить, стій мовляв, куди ти, все помито, чисто, скидай чоботи, та йди тихенько… Другий, отже, прийшов додому. Навколо безлад, діти брудні та невмиті, а дружина розфуфирена, сидить красуня, його чекає.
А він переступив через все, дітей схопив, перецілував, дружину поперек схопив, та як давай цілувати-милувати, плюнув на підлогу, та ну давай танцювати, з жінкою-то… А перший що? Перший постояв, похитав з п’яти на носок плюнув на дружину, та пішов далі гуляти.
Вона йому, мовляв, мила, а ти куди? А він їй у відповідь і каже, що, мовляв, плюнути навіть нікуди, крім як на тебе… Чоловіки навколо них осами вилися, що ось знаходили в цих… Ой, скільки їм вікон побили, скільки за волосся тягали й матір та бабу й сестер, а вони встануть, обтрусяться й уперед.
Ось і Людка така виросла, з першим чоловіком не пожилося, вона додому до матері повернулася, та й прибрала Мишка до рук. Катя спочатку теж бігала, розбиралася, а потім плюнула, ну що вона, після цієї бруднулі, мужика прийме назад чи що? Оксанка тоді тільки до школи пішла.
Усі жаліли Катерину, та й знали, що з чіпких лапок у цих… нікого висмикнути не вийде. Катя в місті працювала, а живуть тут, майже в селі, раніше й було село, всі знають одне одного, це місто прийшло до них, років двадцять тому, а так… село і є село.
На роботі начебто став один знаки уваги приділяти та перекинувся до Свєтки, та своїм оком нафарбованим як повела, так Геночка і злиняв… Петро Іванович почав було виявляти свою зацікавленість, та Катя знала, у нього Зінаїда Василівна дружина, та й діти такі як Катя…
Що сміятися-то, а старого видно біс у ребро ткнув, він проходу не давав Катерині, та й благала завідувачку, щоб в іншу зміну перевела… Подружки всі заміжні, намагалися знайомити Катю з якимись … Ну що ж, зовсім вона чи що? Невже і на безриб’ї рак – риба?
Намагалася сама, знайомитись, через оголошення… Один у перший же день знайомства грошей попросив, мовляв, бізнес у нього, конкуренти розвалити хочуть, треба трохи почекати, тоді все буде. Другий весь вечір про дружину колишню розповідав, яка вона злидня, потім клявся в коханні…ні, не Каті, а дружині.
А третій … там взагалі, його прямо з побачення дружина повела, ще пообіцяла Каті розправою. Все, заріклася Катя по побаченнях ходити. Всі Новий рік святкують, Різдво, а вона … вона зміни спеціально у свята взяла, Оксанка у бабусі з дідусем, вдома тільки Катя з кішкою.
Прийшла додому, вдома тепло, кішка лащиться, тихо тільки. У холодильнику салат стоїть, батьки видно були, ну точно… Он подарунок під нарядженою ялинкою. Один від дочки другий від батьків. Роздяглася, пожувала салату, адже смачно мама готує, а їй, Каті, все несмачно… Спати лягти.
Тільки-но прилягла на диван, взявши в руки пульт від телевізора, як у двері хтось застукав. А це колядники прийшли. Каті раптом стало весело, відчинивши двері, вона впустила цілу ватагу дітлахів, одягнених хто у що, з масками лисичок кішечок, вовків, ведмедів, білок.
Катя, сміючись, насипала у пакети цукерок, висипала яблука, діти обсипали її пшеницею та щасливі, набажавши всього, втекли далі колядувати. Катя сиділа посміхаючись, згадала як випрошувалася маленька у батьків поколядувати з дітлахами, мама не пускала її, соромилася.
А тато навпаки дозволяв, ух і весело ж було… А гадали як! Що тільки не вигадували, і папір палили, щоб по тіні вгадати майбутнє і в Ірки були, так бабусиного півня принесли, а він їм на стіл нагадив, у дзеркало впечатався, посуд перебив, під стелю злетів і почав пісні співати.
Ледь спіймали його, та назад у курник витурили. Весело було, чому ж зараз так сумно… Та тому що дівчата все одружені, зі своїми сім’ями зустрічають свята, а вона Катя одна, вона навіть, за порадою однієї дівчинки з роботи, їздила до бабки, щоб та подивилася, може вінець безшлюбності, який є.
Бабця руками покрутила, повела і звеліла Каті йти, ні, мовляв, нічого… Катя заїкнулася було, що ось не щастить в особистому житті, але бабка суворо прикрикнула на неї і сказала, що, мовляв, доля і на печі знайде. Так трохи згадуючи, Катя лягла спати, плакала звичайно, як без цього.
На другий день у неї був вихідний встала, прибрала все, вирішила піти до батьків, за донькою скучила та й взагалі. Іде, розглядає дерева в інеї, раптом так стало на душі, так спокійно. Раптом хтось врізається в Катю, вона не встигнувши нічого зрозуміти падає на сніг, м’який сніг це рятує її від ударів.
Але в той же час сніг потрапляє скрізь, обличчя, руки під пальто, все в снігу… Хтось піднімає сильними руками Катю і ставить на ноги всі її вії в снігу, вона не може бачити хто це. Хтось вибачається, точно чоловік якийсь. Він замовк, а Катя, прибравши з очей сніг, побачила…
Пашка, однокласник і вічний суперник Михайла, обидва хлопці вчилися добре були спортсменами, обидва закохалися в Катю, але вона обрала Михайла. Стоять посередині вулиці і базікають, наче наговоритися не можуть, після довгої зустрічі.
Увечері Катя приймала гостей, Пашку та Бурана, собака носився по всьому великому дворі, а вони сиділи та балакали, згадуючи юність та дитинство. Паша живе далеко, біля теплого моря, ось тому й назвав собаку Бураном, бо нудьгував за снігом.
В цей раз приїхав продавати будинок батьківський, забрав їх давно вже до себе, живуть поруч… Обмінялися телефонами, дзвонять один одному… З тої зустрічі пройшов рік. Іде сніг, Катя йде з роботи, вдома чекає кішка, донька Оксана у бабусі з дідом, як торік. Нічого не змінюється, із сумом думає Катя.
Відчинивши хвіртку, була ледь не збита з ніг великим, пухнастим собакою. На кухні Павло качку запікає, а Оксанка у дворі пса вигуляє і благає маму погодитися, якщо дядько паша заміж покличе.
А тут і Павло в дверях знайшовся і сміється та питає, чи згодна Катя заміж вийти. Катя посміхалася, притулившись до хвіртки, навіть не встигла увійти, а вже стільки новин. Права була, та стара, доля, вона і на грубці знайде…
