– Ларо, привіт! – у суботу Ларисі зателефонувала приятелька, з якою вони не так часто спілкувалися, – Генку твого бачила вчора в театрі з якоюсь молоденькою мадам. Ви розійшлися, чи що?
– Привіт, Свєто! – У Лариси застукало у скронях і пересохло в горлі від такої новини, але вона вирішила не подавати виду. Хіба їй не знати, що приятелька миттю рознесе цю “радісну звістку”.
– Та це племінниця приїхала в гості. Вирішили культурно просвітити її, а я, як на зло, прихворіла. Довелося Гені з нею йти.
– Зрозуміло, – розчаровано простягнула Світлана. – Ну а як справи взагалі? Отже, все нормально? Ну і добре. Гаразд, бувай!
Сама запитала, сама відповіла і відключилася. Інтерес пропав. А в Лариси інтерес прокинувся. Чоловік сказав, що в них аврал, усіх викликали на роботу. А сам, виявляється, по театрах розгулює. Та ще з якоюсь молодухою.
Вона стала помічати, що Гена почав стежити за собою. Якщо раніше Лариса змушувала чоловіка міняти шкарпетки і сорочки щодня, то тепер він сам, без нагадування ліз у шафу, та ще й прискіпливо роздивлявся на відсутність дірок.
Парфуми його стали зникати зі швидкістю світла.
“Може, приятелька помилилася?” – вона намагалася відігнати нехороші думки. – “Є ж схожі люди. Почну звинувачувати, не розібравшись, а він і не винен. Вибачайся потім. Поки не буду впевнена на всі сто, навіть не заїкнуся”.
Лариса була старша за Геннадія на три роки. До весілля вона зовсім не сприймала його як нареченого і, вже тим більше, як майбутнього чоловіка. Але він дуже вперто залицявся : квіти і невеликі подаруночки щодня, театри і кіно, кафе та екскурсії. Заробляв він непогано і не шкодував грошей на свою, як він вважав, жінку.
Зрештою, Лариса здалася і погодилася вийти за нього. Тим паче в їхньому віці різниця була непомітною. Їй за тиждень до весілля виповнилося тридцять два.
Через рік у них з’явилася на світ донька. Якщо до цього моменту Гена балував дружину квітами й увагою, то тепер він розслабився. І коли Лариса натякнула йому, що давно не отримувала подарунків, він, анітрохи не бентежачись, відповів:
– А навіщо? Ти тепер моя за законом. А з появою дочки, так взагалі нікуди не дінешся! Вважай, що я свій внесок у створення сім’ї зробив у дошлюбний період.
Ларису тоді дуже образили ці слова. Але вона вирішила, що це в нього такий гумор.
І ось тепер їй кажуть, що він крутить романи на стороні.
Гена повернувся з “роботи” за північ. З легким запахом міцного і з відірваним ґудзиком на сорочці.
– Відзначали закінчення капремонту, – не чекаючи розпитувань, він відсунув дружину з дороги і зачинився у ванній. Звідти почувся шум води, що ллється, і приглушена розмова. Чоловік говорив із кимось по телефону. Як не прислухалася Лариса, слів було не розібрати. Вона ледь встигла відскочити від дверей і зробити вигляд, що йшла повз, коли Геннадій вийшов із ванни.
Обличчя в нього було задоволене, немов він щойно виграв у лотерею. Побачивши дружину, він насупився.
– А ти чому досі не спиш? Контролюєш мене, чи що? Чим ти займалася весь день? Знову нічого не робила?
– Гено, ти чого! – сторопіла Лариса. – Я квартиру всю віддраїла. Холодильник заповнила. Із Марійкою погуляли, позаймалися.
– Якби ти так втомилася, як кажеш, то давним-давно спала без задніх ніг, а не чатувала б чоловіка під дверима. У тебе параноя вже. Тобі весь час щось здається, – заявив чоловік ні з того ні з сього, хоча дружина навіть натяком не показала йому, що щось підозрює.
– Це що – на злодієві й шапка горить? – Лариса здивувалася.
Але Гена не відповів. Він одразу ж заснув сном праведника, посміхаючись уві сні. Лариса вже лягала, і раптом телефон чоловіка ожив, екран загорівся блакитним світлом.
Телефон Геннадій ніколи не блокував. Вона тихенько взяла апарат і втупилася в повідомлення, що прилетіло: “Крокодильчику, може, повторимо сьогоднішній вихідний? Скажи дружині, що у вас знову щось зламалося. Твоє Лисеня вже скучило. Чмоки!”
– Крокодильчик?! Лисеня?! – у Лариси все всередині закипіло. Вона вже хотіла стукнути чоловіка цим телефоном по лобі, але побоялася розбудити доньку. Шестирічна Марійка, яка спала в сусідній кімнаті, могла прокинутися і злякатися. Тому Лариса вирішила почекати, поки вони залишаться з чоловіком наодинці.
Вранці Гена прокинувся як ні в чому не бувало. Повідомлення вже було прочитаним, тому він його не побачив.
– Які плани на сьогодні? – поцікавилася Лариса в чоловіка, збираючи доньку на прогулянку з бабусею, щоб віч-на-віч з’ясувати, що за Лисеня шле йому смс.
Коли той відповів, що відпочиватиме біля телевізора весь день, вона зрозуміла, що чоловік так і не прочитав повідомлення. Повернувшись, вона побачила, що він кудись почав збиратися.
– Далеко зібрався?
– Подзвонили з роботи, у них там знову щось зламалося, – не моргнувши оком відповів Гена, здивовано дивлячись у телефон.
– Чи не хвіст у лисеняти? Га, крокодильчику? – Лариса гнівно ткнула пальцем в апарат чоловіка.
– Я так і знав, що ти настільки невпевнена в собі, що слідкуватимеш за мною, нишпоритимеш у кишенях і в телефоні, – накинувся на дружину Гена.
– Казали мені: не одружуйся зі старенькою, буде вічно ревнувати. Ти посміла читати повідомлення, які тобі не призначалися! Це була остання крапля!
– Справді, це остання крапля! Він мені зраджує, а претензії до мене?! – розлютилася Лариса. – Вимітайся звідси, щоб я тебе тут більше не бачила!
– Зауваж, я перший вирішив піти, просто ти мене випередила! – заявив Гена, збираючи речі. – І я великодушно залишаю тобі квартиру.
– Ще б ти не залишив мені мою власну квартиру, – сторопіла від такого нахабства Лариса, зачиняючи за ним двері. Її трясло. Такого ставлення вона точно не очікувала!
– Старенька? – підійшовши до дзеркала і побачивши у відображенні молоду привабливу жінку, усміхнулася вона. Умілий макіяж, гарний смак і генетика робили свою справу – Лариса виглядала молодшою за свої роки. Та й цифри в паспорті були зовсім не старечі. Мабуть, чоловік просто вирішив її образити.
Через місяць зателефонував Гена.
– Я хочу бачитися з дочкою. Я її батько і маю право. Ти ж подала на аліменти, – ображено заявив він.
– Тобі ніхто не забороняє, – знехотя відповіла Лариса. – Приходь, забирай на один вихідний.
Гена прийшов у суботу, як і обіцяв.
– Погода не дуже, – обтрушуючи краплі дощу, заявив він, – може, іншим разом погуляємо?
Марія знизала плечима і пішла до себе в кімнату. Із приходом батька нічого не змінилося.
Гена не поспішав іти. Він походив по квартирі, щось усе виглядаючи. Потім зайшов у кімнату до доньки.
– Малюєш? Ну, малюй! – заглянувши до неї через плече, погладив по голові та вийшов.
Так він став приходити до них додому, щоправда, не зовсім Лариса розуміла – навіщо?! З донькою він нікуди не ходив, усе спілкування зводилося до: “Привіт, як справи? Чим займаєшся?”
Гена приходив, їв, а потім сідав на диван і сидів, роздивляючись кімнату і Ларису. Одного разу він не витримав:
– Слухай, ось дивлюся на тебе і розумію, що моя Аліса програє тобі в усьому. Молода ще, недосвідчена. Може, ти покажеш їй пару-трійку майстер-класів?
– Вибач, не зовсім зрозуміла тебе, – сторопіла Лариса від такого прохання.
– Ну що тут незрозумілого? Навчи її стилю, макіяжу, як користуватися косметикою. У тебе її гори, але на тобі не видно зовсім. А в неї всього маленька косметичка, зате на ній, немов увесь магазин косметики тестували, – пояснив Гена.
– Одягатися навчи. Ходить у балахонах якихось. Ні тіла, ні фігури не видно. На тебе ж приємно подивитися. І я вже не кажу про ведення домашнього господарства! Готувати теж не завадило б навчити. Ну і в інтимних справах вона якась недосвідчена.
Спочатку мені це подобалося, а тепер напружує. Може, порадиш їй… Ну це, як правильно подружній обов’язок виконувати… – відкашлявся Гена, а Лариса спалахнула.
Вона підійшла до колишнього чоловіка і відважила йому подружній обов’язок у вигляді потиличника.
– Ай! За що?! – Гена образився.
– Я ж стара?! Як може молодиця програвати старій?! Ще слово і я тебе сковородою пригрію!
– Гаразд, зрозумів.
Гена, так і не домігшись згоди Лариси наставляти його молоду коханку, пішов. Але він не любив відмов, тому вирішив здивувати Ларису ще сильніше.
– Ларисо, познайомся, це – Аліса! – прийшовши вкотре “до доньки”, Гена підштовхнув у передпокій дівчину в худі, і в широких штанях. Пірсинг у носі. Нігті як кігті в дикої тигриці. Копна волосся на голові з пасмами різного забарвлення могла слугувати методичним матеріалом з вивчення кольорів для дошкільнят.
– Доброго дня! – дівиця мотнула головою, роздивляючись Ларису з цікавістю.
– Це ще що таке?! Ти кого мені привів?! – господиня будинку нерозумно подивилася на Гену.
– Ось, йшли повз, вирішили зайти познайомитися. Адже нам доведеться всім разом спілкуватися, у нас із тобою спільна дитина, – не звернув увагу на здивування і невдоволення колишньої дружини Гена.
– Генчик мені сказав, що ви хочете мені щось показати, – нарешті подала голос дівчина.
– Ааа, он воно що! – Лариса зрозуміла, що Гена не жартував, коли говорив про майстер-класи. – Ну, це ми з вами повинні без чоловічого контролю обговорити. Залиште мені свій номер, я вам зателефоную, і зустрінемося віч-на-віч. Нема чого вашому коханому чоловікові знати всі наші секрети.
Лариса намагалася говорити спокійно, хоча всередині в неї все вирувало і дуже хотілося випхати з дому і Гену, і його подружку.
– А поки не смію вас затримувати, – вона недвозначно відчинила вхідні двері, – я сьогодні дуже зайнята.
Непрохані гості пішли, залишивши Ларису в цілковитому подиві й обуренні.
– Ну я влаштую вам майстер-клас! – вона була зла на колишнього чоловіка і вирішила провчити його.
Наступного дня вона зателефонувала йому і поцікавилася, коли він має намір наступного разу відвідати доньку. Уточнивши день відвідування, вона набрала номер його подружки.
– Добрий день, Алісо, це Лариса, колишня дружина вашого крокодильчика. Зможете підійти? – Лариса назвала дату приходу Гени, а час – на півгодини раніше. Аліса погодилася.
У призначений день у квартиру подзвонили. На порозі стояла Аліса.
– Заходьте, – без особливої радості запросила її господиня. Марію, завчасно, вона відвела до сусідки. – Хочу запропонувати вам послухати, що думає про вас ваш чоловік. Адже якщо я вам розповім, навряд чи ви мені повірите, а якщо почуєте його на власні вуха – вам вирішувати, що з цим робити і як із цим жити.
Аліса здивувалася такому повороту, але погодилася. Вона зайшла в кімнату і прикрила двері. Чутність була у квартирі хороша, тому сильно напружувати слух їй не довелося.
Через деякий час прийшов і Гена.
– Привіт! Марія вдома? – з порога запитав він Ларису. Вона заперечно похитала головою. – Ну і чудово! Мені потрібно з тобою поговорити без зайвих свідків.
– Звучить загадково – зловісно, – усміхнулася Лариса.
– Мені донька, по-секрету, сказала, що ти з якимось дядьком у кіно ходила.
– І що?
– Я забороняю тобі мати стосунки.
– Це ще чому?! – сторопіла Лариса. Останнім часом, спілкуючись із колишнім чоловіком, вона перебувала в постійному подиві та здивуванні.
– Тому що я все більше сумніваюся в правильності вибору. Здається, я поквапився! Боюся, що Аліса мені не підходить, – цілком серйозно розмірковував Гена, не звертаючи увагу на саркастичну усмішку колишньої дружини. – Тож, якщо вона не навчиться в тебе всього того, чого я просив, боюся, нам доведеться з нею розлучитися.
– І що? – не зрозуміла вона, – яке має відношення до цього мій Максик?
– Ніяких Максиків! Чуєш?! Я повернуся до тебе! – подивився на Ларису, як на дитину, якій доводиться пояснювати елементарні речі. – Щоб більше я від доньки не чув, що в неї скоро буде новий тато! Я повернуся додому, до тебе і до доньки!
– Можеш просто зараз тут і залишатися! – більше не могла слухати цю маячню Аліса і вийшла з кімнати.
– Алісо?! Що ти тут робиш? – обурився Гена.
– Дізнаюся багато нового про наші стосунки! Добре, що дружина в тебе адекватна. Відкрила мені очі! – Аліса пішла на вихід, але перед цим заліпила Гені такий …, що навіть у Лариси задзвеніло у вухах.
– Якщо не хочеш, щоб я додала – йди звідси, – колишня дружина була налаштована рішуче. – Із донькою бачитимешся тільки на нейтральній території. І не смій пхати носа в моє особисте життя!
Колишній чоловік, потираючи вухо і щоку, понуро вийшов з дому. Більше в житті Лариси він не з’являвся. Поїхавши в інше місто, він справно надсилав аліменти, але життям доньки не цікавився. А коли тій виповнилося 18, зовсім зник з поля зору, що нікого не засмутило, адже Лариса справді зустріла хорошу людину, а Марія отримала в його особі підтримку й опору, яких ніколи не бачила від власного батька.Спеціально для сайту Stories
