Моя свекруха жінка з деспотичними методами виховання, але я не знала, що ці методи настільки неадекватні.
Почну з самого початку, справа в тому, що моя старша донька має дуже довге волосся. Якийсь час Оленка хворіла, тому воно зрідилося, стало тьмяним та непривабливим.
Свекруха давно просила, аби я не мучила дівчинку і відрізала їй зайве і “неживе”, як вона виразилася, волосся.
Ставила в приклад себе з модною але короткою стрижкою. Я давно думала про те, аби допомогти дочці привести волосся до ладу, тому запропонувала піти до перукарні.
Вона плакала, просила не обстригати. На що майстер сказала: “Навіщо стригти, якщо ми можемо його ще врятувати”. Ця ідея нам обом прийшлася до душі.
Тому ми купили курс терапії, вітаміни досить дороговартісні. Реально потратили на це десь в районі 3 тисяч гривень, та для доньки не шкода і чоловік підтримав.
Наче б то все ок. Та одного разу я пішла на роботу, донька була вдома у свій вихідний, прийшла свекруха, наварила борщу.
Доня якраз намастила волосся спеціальним маслом і розпустила аби препарат швидше і краще потратив до волосся. Бабуся насипала борщу, донька сіла їсти, і тут свекрусі не сподобалося, що волосся розпущене.
Донька пояснила все, розказала про наш похід до майстра і про дороговартісне лікування. А потім знову прийнялася їсти.
І в цей час свекруха взяла ножиці і обчикрижила малій волосся під каре. Одним відрізом просто криво відпиляля більш ніж 50 см волосся.
“Навіщо тратитися, якщо можна все вирішити простим методом”. Коли донька билася в істериці, свекруха сказала:
“Волосся не зуби…”. Найгірше те, що мала зараз не хоче спілкуватися з бабусею. А винна я, буцім то налаштовую.
