Моя дружина на мене образилася, бо моя сестра живе заможно, а я не можу попросити в неї грошей. А чому власне я маю просити? Так, живемо ми, як всі люди, на Мальдіви не їздимо, вдягаємося не в дорогих бутиках, золота та діамантів не маємо. А дружина хоче розкоші.
Я міг би поїхати на заробітки, але хто ж допоможе дружині справлятися з господарством: кури, качки, свині, корова та кози. А ще город, дрова, вода з колодязя. З цим якось треба справлятися. Роботи там на п’ятьох, ми вдвох не завжди справляємося.
В мене є старша сестра. Живе у місті, приїжджає до нас лише у свята. Батьків відвідує, але не тягне на собі господарство, як ми. Завжди привозить батькам гостинці, одяг та багато іншого. Нам вона рідко щось привозить, найчастіше цукерки для дітей.
Заміжня вона за якимось юристом. Вони то ділянку купили, то збудували будинок, а потім ще й дві квартири купили та здають їх. Дружина все просить взяти в них гроші, але я так не можу. Сестра кілька років тому пропонувала мені гроші, та я відмовився, бо це ж я маю про неї піклуватися та допомагати, а не навпаки.
Кілька тижнів тому сестра запросила нас в гості до неї на різдвяні свята. В них дуже розкішний будинок – дорогі меблі, картини, техніка, камін. Дружина ходила й зазирала в кожен кут і все питала, чому в нас не так. За святковим столом її чоловік розповідав, що частину грошей регулярно віддають сиротинцю.
Коли ми їхали від моєї сестри, дружина насупилася, бо нам не дали з собою їжу, яка залишилася після свята. Усю дорогу ми їхали мовчки, кожен у своїх роздумах. Я все думав, чого дружині так хочеться такого життя? Навіщо?
Вже вдома вона згадала про дитячий будинок, якому сестра дає гроші, а от наших дітям нічого не дають. У нас дітей троє, тому дружина завжди казала, що гроші зайвими не будуть. Вона хотіла попросити в моєї сестри гроші, якщо я сам не можу. Але як я можу попросити, коли я вже відмовляв?
