Півтора роки тому познайомилася зі своїм коханим, буквально через місяць він поїхав до іншого міста по роботі. Коли він переїхав, за місяць він забрав мене до себе.
Почали жити разом, все було чудово, не було такого дня, щоб ми сварилися. Весь наш вільний час ми проводили разом. Приблизно через вісім місяців, він уже став щільно спілкуватися з колегами по роботі.
Він їздив з ними за місто, їздив на риболовлю, поки я перебувала на роботі, помічала, що бреше. Коли не було цих самих друзів, він завжди відвозив і забирав мене з роботи.
Згодом потім він перестав це робити, посилаючись на те, що втомився, або якісь справи, але я знаю, що ці справи, це з’їздити на природу, рибалку і так далі. Звичайно, мені ставало прикро.
Працюю я з 11 до 24 години, йду, він ще спить, приходжу, вже засинає. Так, коли у мене вихідні ми проводимо час разом, але вже не так, як раніше. Вже сто разів сварилися, сто разів говорила, що піду, але не йду.
Річ у тім, що я люблю його дуже сильно. Та й він щоразу зупиняє, каже, що зміниться, але нічого не відбувається. Коли ходимо кудись, більшу частину часу він проводить з друзями, ніби забуваючи, що я взагалі там є.
Через це я щоразу ображаюся, мені стає неприємно. І знову сварки через це. Я просто не зрозумію, чому так? Може це нормально? Може, я дуже прискіплива до нього?
На кожне свято дарує шикарні букети, подарунки, одягає, взуття. Всі ви напевно запитаєте: “А що тобі ще треба?”. Я просто хочу спокою та миру в нашій родині.
Я не проти того, щоб він кудись їздив зі своїми друзями, але в ці моменти він забуває про мене. Я йому говорю це, але він не розуміє, як потрібна мені турбота і увага до себе.
