Коли виявиться, що я мала рацію, а він і його матуся – ні, я забираю сина і їду до своєї мами. Можливо, розлучуся….

У мене друга група крові, у чоловіка – третя. У медичному плані це, можна сказати, унікальна комбінація, і в наших дітей може бути будь-яка група. Цю інформацію я знаю невипадково, річ у тім, що віднедавна мені доводиться повторювати її мало не щодня.

Мій чоловік почав сумніватися в тому, що він батько свого власного сина. Дурниці, розумію, але все як є. Зараз нашому сину чотири роки. Розумний, здоровий хлопчик. Схожий одночасно і на мене, і на свого батька. Я взагалі б ніколи не подумала, що подібні питання спливатимуть у нас у сім’ї.

Ми ж присягнулися довіряти одне одному і про все говорити чесно. Ті дрібні непорозуміння, які виникали у нас із чоловіком до весілля, ми пообіцяли забути, бо молодість – це одне, а узаконені стосунки – зовсім інше. Сталося так, що моя ненормальна свекруха дізналася, що в її онука перша група крові.

І пішло-поїхало. Почалися звинувачення мене в тому, що я виносила чужу дитину, наставила роги чоловікові. Я й раніше знала, що з нею щось не так, але тепер це почало переходити всі межі. П’ять років у шлюбі, все йшло чудово. Ну навіщо весь цей балаган?

Невже вона думає, що її син розійдеться зі мною і знайде собі когось кращого? Тим часом чоловік дедалі більше й більше озирається на свою матір. Спершу він не звертав на ситуацію жодної уваги. Пошукав: так, дійсно таке буває, що в дітей виходить не така група крові, як у мами з татом.

Ну і що? Але свекруха так завзято капала йому на мізки, що він почав будувати свої власні теорії. А чому в сина смаглявий відтінок шкіри? Адже в нього й у мене шкіра бліда. І не втовкмачити йому в голову, що мій тато був смаглявим усе своє життя. Не розуміє. Нещодавно пішов у відпустку.

Слава богу, хоч не за свій рахунок. Я думала, чудово. Посидить удома, може, почнемо такий-сякий косметичний ремонт. У передпокої потрібно переклеїти шпалери, які собака подрав. На балконі навести лад. У підвал сходити, зрештою. Там кілька років бардак: банки, старий велосипед, ще купа всякого.

Коротше, роботи непочатий край. Так ні. Це йому не цікаво. Тут інше питання. Каже, заощадив трохи грошей і тепер ось хоче провести тести, дізнатися, чи справді він є батьком своєї дитини, уявляєте? Треба купити теплий одяг, зуби полікувати, а він вирішив пограти в детектива!

Я сказала, що є гарантом того, що він виховує свою дитину. Я, його дружина. Ні мама, ні дружки, з якими окрім випивки і футболу нічого обговорити, а я, людина, з якою він живе. Нуль реакції. І ходить, головне, по квартирі, весь такий важливий і загадковий. У розтягнутих штанях із діркою на дупі.

Ще трохи, і вірші писати почне, або книжку філософську. П’ять днів дивився на мене якось гордовито, буквально зверху вниз. Наче я від нього щось приховую або в мене повна шафа скелетів. Це нагадує жінок за 50, які надивляться серіалів чи начитаються романів і ліплять із себе незрозуміло кого.

Можливо, це якийсь такий період і він скоро мине? Зрозумійте мене правильно, я не працюю, займаюся домашнім господарством. Звикла до певного ритму життя, і зайві нерви мені ні до чого. Однієї дитини поки що вистачає, але ще одну, дорослу, вже не винесу.

Поки приготую на всіх, поки переперу, випрасую речі, приберу – вже й день закінчився. Увечері я звикла до спокою, а тепер цілий день тільки те й чую, що ниття. І це я ще не рахую моментів, коли до нас телефонує свекруха… Коротше, я поки що виставила свої умови.

Сказала, що якщо чоловік захоче робити тест, нехай робить. За свої гроші, хоча за фактом це гроші сімейні, але коли виявиться, що я мала рацію, а він і його матуся – ні, я забираю сина і їду до своєї мами. Можливо, розлучуся. Він не впевнений у моїй чесності, а я не впевнена, навіщо такий чоловік.

Знаю, ультиматуми завжди виглядають погано, але по-іншому боротися з дурістю я не вмію. Передала цю ж думку свекрусі. Так сказала і поклала слухавку. Поняття не маю, що вона наплела своєму синові, але на якийсь момент стало легше. Чи надовго?

Я справді впевнена, що мій чоловік батько нашого сина. Він ще зовсім маленький, але вже проявляє деякі татові звички. Однак мені принципово важливо, щоб мені довіряли – як дружині, як матері, навіть як невістці. А інакше що це за сім’я?

Подруга порадила зайняти чоловіка чимось, ми дружимо, і вона намовила свого, щоб вони всі зібралися разом і пішли в якийсь похід із ночівлею. Погода сприяє, та й голова, можливо, провітриться. Заодно і я від усього відпочину, а якщо план не спрацює, то я не я перша хто розлучаться.

You cannot copy content of this page