Нещодавно ми з чоловіком розлучилися. 6-річна дочка, ясна річ, залишилася жити зі мною. Тільки ось діватися нам було нікуди. До розлучення ми тулилися в однокімнатній мого тестя.
Чоловік свого майна не мав, тому запропонувати нам якесь житло не міг. Довелося переїжджати назад в рідну домівку.
Треба сказати, що мама вже кілька років живе одна в 3-кімнатній квартирі. Батька не стало 3 роки тому, я теж переїхала. Так що мати вирішила здавати мою стару кімнату студентці, а в двох інших розташувалася сама.
Коли ми з донькою повернулися в цю квартиру, облаштувалися в моїй крихітній кімнатці. Ремонт там старий, меблі теж.
Тому я вирішила хоча б якось оновити зовнішній вигляд кімнати. Вийшло дуже затишно, але як і раніше тісно. Настільки, що спимо ми з дитиною на одному ліжку.
Мою маму це нітрохи не бентежило. Більш того, коли я вирішила натякнути їй, що одній людині не потрібні дві величезні кімнати, вона почала ставити мене на місце. Мовляв, вона тут господиня, а я повинна просто підкоритися.
Мамині кімнати під зав’язку забиті непотрібними речами. Мотлох настільки заполонив весь простір, що в квартирі буквально не проштовхнутися. Якби я могла, викинула б все.
Просто вдумайтеся, там є якийсь давній одяг, який ще моїй бабусі належав! Старий посуд, яким ніхто не користувався вже багато років, і далі за списком.
Коли я сказала мамі, що варто було б провести невелику ревізію і позбутися від непотрібного мотлоху, вона знову почала на мене кричати.
Їй плювати, що в цій квартирі живе її маленька внучка, яка дихає цим стародавнім пилом кожен день.
В ідеалі я хочу помінятися з мамою кімнатами і зробити невеликий ремонт в інших. Інакше там жити буде просто неможливо. Але мати ж не захоче.
Коли я прибирала вдома в останній раз і під шумок викинула пару однозначно непотрібних речей, вона закотила скандал. Каже, що я тут нічого не вирішую. А ще при будь-якій зручній можливості згадує моє розлучення:
«Потрібно було раніше головою думати і за чоловіка триматися!».
Мабуть, мама була б більше рада, якби її дочка жила в нещасливому шлюбі. Що ж, навіть не знаю, що робити далі.
Зйомну квартиру я одна точно не потягну. А жити під одним дахом з людиною, яка не розуміє мене, просто нестерпно.
Найсмішніше, що я прописана в цій квартирі, і її частина за законом належить мені. Що з цим усім робити просто не уявляю.
Ви стикалися з подібними проблемами?
