Мій син кинув свою дружину майже через рік після того, як вона подарувала йому сина. Я вважаю цей його вчинок найнижчим і найогиднішим, який тільки може зробити чоловік. Навіть не знаю, як тепер до нього ставитися.
Дівчинка із небагатої родини, я знаю її маму по роботі. Колись давно ми працювали на заводі у сусідніх цехах. Навіть кілька разів щось обговорювали. Спокійна, працьовита жінка.
Не можу сказати про неї нічого конкретного, ми були більше колегами, ніж знайомими. Мій чоловік не витримав економічних проблем та пішов з дому. Загалом у нас давно вже нічого не клеїлося, і я не стала його звинувачувати.
Так, у мене був інший чоловік, хоча це й не призвело до серйозного. Я виховувала сина сама. Пропадала на роботі, а син же махнув рукою на навчання, проводив багато часу з друзями.
Я часто чула про нього від сусідів усілякі погані історії, але був важкий час. Сили та нерви на постійні з’ясування стосунків уже вичерпувалися, і я подумала: будь що буде. Це життя.
Подорослішавши, син став серйозніше ставитись до потрібних речей. Перестав пропадати на гулянках, знайшов роботу. Нічого особливого, але дрібні гроші з кишень куртки в мене пропадати перестала. Добрий знак.
А потім він познайомився з дівчинкою, і справи пішли вгору. Побачення, весілля, життя окремо. Мені, як матері, дуже подобалося все, що відбувається. Невістка – скромна, розумна. Хазяйка, за словами сина, хороша.
З мамою її я порозумілася, і я не бачила приводів для переживань. Навіть на роботі мене підвищили, тож грошей почало вистачати навіть на походи до театру. А потім син йде з родини.
Спершу мнеться, бреше про те, що йому потрібно переглянути якісь свої орієнтири. Вигадує про те, що, можливо, це тільки на якийсь час і він найбільше хоче жити з сином і дружиною. Але я тоді запідозрила недобре.
Та й невістка потім мені зізналася, що знайшла в його телефоні дивні пропущені дзвінки з одного номера.
Онук сидів на кухні і їв якусь юшку. Не суп, не кашу, а якусь юшку з води, цибулі та залишків картоплі. Нічого такого я не бачила вже давно. То був жах. Виявилося, грошей просто немає.
Син платить якісь копійки та ще й постійно гризе невістку, що вона все витрачає на себе. А вона у сукні сидить, яка модною було невідомо скільки років тому. Вирішила я, що хобі це добре, але мені його потрібно змінити.
Краще я ці гроші витрачатиму на їжу та допомогу невістці та онукові. Наступного дня була розмова із сином. Він намагався пожартувати, крутився як вуж на сковороді. Брехав.
Що зараз йому потрібно переключити увагу зі старої сім’ї на нову. Взяти машину у кредит. Запитував мене про допомогу. Навіть почав кричати, коли дізнався, що я вирішила допомагати його першій дружині грошима.
Назвав мене підлою. Свою матір. І на той момент я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Потрібно було так зробити з самого початку. Мій син – боягуз і зрадник.
Він заслуговує до себе тільки такого ставлення. Другу невістку я й знати не хочу. Краще допоможу першій. Тепер вона моя єдина дочка, а більше дітей у мене немає. Та й онука треба на ноги ставити.
