Кирило дивився на дружину і не міг повірити, що це не сон. Ні, він знав, що вона раніше була заміжня, але чоловік її кинув відразу ж, як тільки дізнався про проблеми зі здоров’ям, але те, що тепер до них переїде її десятирічний син, йому було зовсім не до вподоби.
Він співробітник прокуратури, постійно пропадає на роботі. Аня постійно хворіє і більшу частину свого часу проводить в клініці, а тут ще дитина. Ні, дітей Кирило дуже любив і навіть мріяв про дітей. Його перший шлюб розпався через те, що в них не було дітей і він сподівався, що коли Аня одужає, то обов’язково подарує малюка, а виховувати чужого сина не збирався.
Аня одразу ж спохмурніла, і Кирило по одному тільки її виду зрозумів, що вона ледве тримається, щоб не розплакатися. У глибині душі Кирило чудово розумів її, вона і справді, ні в чому не винна. Батьків у неї немає, родичів також. Вийшла заміж, навіть якийсь час жила цілком собі щасливо, поки з нею не сталося лихо.
Свекруха відразу заголосила, що Аня її синочку життя зіпсувала, і почала волати, мовляв, тобі все одно туди, ти хоч би про Єгора з сином подумала. Ти ж їх зі своїм лікуванням по світу пустиш, добре б користь була якась, а так гроші на вітер. Аня, звичайно ж, сильно образилася, але виду не подала. У глибині душі вона й сама не вірила у своє зцілення.
Важко усвідомлювати, що тобі залишилося зовсім небагато, коли в тебе є маленька дитина. Спочатку чоловік Ані стійко відмовчувався і ніяк не коментував слова матері, а потім і він почав дорікати дружині в тому, що вона майже не працює, а грошей на неї йде більше, ніж на решту членів сім’ї, а потім і зовсім заявив, що на лікування вона має сама гроші шукати.
А Аня і не розраховувала на нього, їй би видужати, тоді б вона забрала Микитку і поїхала кудись подалі. Однак час минав, а покращення все не наставало. Лікар Ані виписав їй направлення в столичну клініку, на лікування в якій у Ані просто не було грошей. Чоловік знову відмовив у допомозі, він уже не приховував, що солідарний з матір’ю.
Навіть казав, що витрачати гроші на її лікування рівнозначно безумству. За тиждень Аня поїхала до столиці. Як вона і передбачала ціни на лікування, там були космічними, і жінка навіть впала духом. Вона повільно брела світлим коридором і намагалася не дивитися на всі боки, щоб оточуючі не помітили, що вона плаче.
Прикро дуже, коли в тебе начебто і є чоловік, а насправді ти одна. Біля виходу вона зіткнулася з чоловіком і, втративши рівновагу, мало не впала. Це була її перша зустріч з Кирилом, її нинішнім чоловіком. Потім Аня довго блукала містом у пошуку будь-якої роботи. Жінка сподівалася знайти роботу, щоб хоч якісь гроші мати на лікування, проте скрізь вона чула відмову.
Здавалося, роботодавці за одним лише її зовнішнім виглядом визначали, що працівник із цієї худенької та блідої жінки нікчемний. На той момент Аня і справді почувала себе недобре. Голова крутилася від слабкості, а ноги гули від довгої ходьби. Втомившись, жінка присіла на лаву. Від безсилля та образи хотілося плакати, але Аня розуміла, сльозами горю не допоможеш.
Набравши номер чоловіка, жінка довго чула гудки, доки не почула дзвінке «Алло»! Вона почула дзвінкий жіночий голос… тут вона і зрозуміла, що їй вже і заміну знайшли. Ось чому і свекруха і чоловік ставилися до неї так, вони виявляється давно підшукали їй гідну заміну. Ну, що ж… раз так… Аня схопилася і рішуче пішла у бік проїжджої частини.
Ось їде величезний позашляховик. А що? Відмінний варіант. Відразу видно водій дуже багатий і йому за наїзд нічого не буде, а вона під колесами такої машини точно загине. Однак Ані не вдалося здійснити задумане. Водій позашляховика встиг загальмувати і зупинився за кілька сантиметрів від переляканої жінки, яка приготувалася вмирати. За кермом знову Кирило.
І тут Аню прорвало. Вона плакала навзрид і не могла зупинитися. Навколо почали збиратися люди, і водій позашляховика, посадивши Аню на переднє сидіння, повіз у безпечніше місце. Аня мовчки схлипувала, намагаючись тримати себе в руках, щоб не розплакатися. Однак у кафе, куди вони приїхали, жінці довелося розповісти про хворобу, сина і зраду чоловіка.
Кирило мовчки вислухав, потім зробив кілька дзвінків і з усмішкою промовив, що її чекають в одній з найкращих клінік міста. І справді, Аню поклали на обстеження, щоб згодом визначити правильне лікування. Єгор зателефонував лише одного разу, і то тільки для того, щоб повідомити, що подає на розлучення.
Весь час, що Аня лежала в клініці її відвідував лише Кирило, і лише завдяки йому, Ані вдавалося всіма силами чіплятися за життя. Лікування допомогло, хвороба поступово відступала і Аня розуміла, що скоро їй доведеться повертатися туди, де їй усе нагадуватиме про минуле, і де вона ніколи більше не побачить Кирила.
Однак Аня не врахувала одного, Кирило недарма вирішив їй допомогти. Він закохався в неї як хлопчик і тепер нізащо на світі не хотів її відпускати. Після розлучення Микита залишився з батьком, так вирішив суд, мовляв, хвора жінка без житла та роботи не зможе забезпечити дитину всім необхідним, а Аня й не наполягала.
Її стосунки з Кирилом тільки перейшли на новий рівень, і вона не могла повісити на нього ще й свою дитину, ось тільки якби він сам запропонував їй. І ось тепер через кілька років їй зателефонувала незнайома жінка, і повідомила, що Єгор із його дружиною загинули, а його мати тепер на все життя залишиться прикутою до ліжка, тому Аня має забрати сина.
Вона не могла допустити, щоб її дитина опинилася в сиротинці, тому вона відразу повідомила чоловіка, мовляв, так і так, тепер Микита залишився зовсім один. Звичайно Кирило був проти того, щоб у їхньому будинку з’явилася чужа дитина, ось тільки він не міг зрозуміти, як пояснити Ані, що її він любить, а її сина любити не зобов’язаний.
Та й взагалі, діти в такому віці непередбачувані … раптом він задира, тоді їх будуть по школах через нього тягати. Однак як би він цього не хотів, Микита таки переїхав до них. Хлопчиком він був розважливим і мудрим не за роками. Він чудово розумів, що його мати хворіє і тому змушена була поїхати, а те, що вона його не забрала, то це ж не її дім, а Кирила.
І взагалі, якщо чесно Кирило не зобов’язаний його утримувати. Кирило теж так думав, що він не повинен займатися вихованням чужої дитини, і тим більше утримувати її, але що тільки не зробиш заради коханої жінки. Довелося піти на поступки та пожертвувавши кімнатою для гостей, зробити з неї кімнату для підлітка.
Аня знову лягала до лікарні, і Кирила злило, що тепер йому доведеться дивитися за Микитою. Проте повернувшись з роботи, Кирило дуже здивувався, коли його зустріла блискуче чиста підлога та аромат їжі. Виявилося, хлопчик давно займався хатніми справами, бо був єдиним, хто міг цим займатися.
Наступного ранку Кирило зголосився відвезти Микиту до школи. Хлопчик вийшов із авто і поспішив до будівлі. Кирило дивився йому вслід і думав, такий маленький, а скільки йому довелося натерпітися. Раптом Микиту обступили хлопчаки і почали його задирати. Кирило вийшов зі свого позашляховика і швидким кроком попрямував до кривдників.
Схопивши за вуха особливо задерикуватих, він потяг їх до директора. Виявилося Микиту давно ображали, обзиваючи безхатьком, ось тільки хлопчик мовчав, щоб не доставляти проблем хворій матері, а вчителі заходів не вживали. Кирило у кабінеті директора рвав і метав. Незабаром в кабінеті стояли і кривдники Микити, і їхні батьки, і навіть директор.
Тепер усі знали, що у Микити є дім, і батько. Увечері Кирило зайшов до кімнати Микити, щоб відвідати його. Хлопчик спав, згорнувшись калачиком, поряд на подушці лежала фотографія його мами. Кирило важко зітхнув. Колись і він засинав із фотографією матері, тільки його матері тоді не було в живих, і він спав не в себе в кімнаті, а в дитячому будинку.
Тепер він прокурор, і всього досяг сам, а поводився так, навіть згадувати соромно. Ось з чого він вирішив, що то Микита поганий? Нормальний хлопчик, працьовитий, розумний. Якщо чесно, він завжди мріяв про такого сина. Може це доля? Наступного дня Кирило та Микита поїхали до лікарні за Анею. Нарешті кожен мав сім’ю, на яку заслуговував.
