От всі жаліються на свекрух, невісток, чоловіків. А мені мама життя не дає. Наразі мені 34 роки, я живу з хлопцем, якого кохаю, і сподіваюсь, що у нас це взаємно.
Так ось, я думаю, що моя мама просто заздрить тому, що в свій час вона не жила як я, а ще з молоду посадила себе вдома в оточенні пелюшок та каструль.
З Льошою ми живемо разом уже 6 років. Так, у нас немає дітей, так ми не розписані офіційно, і не збираємось це робити. Це тверда позиція нас обох.
Якщо питання в самій весільній церемонії, білій сукні і голубах, то для мене це не доцільно взагалі. А от мама, яка все життя всіх пиляє, рахує, що відсутність штампу в паспорті – неповага до мене і моїх батьків.
Буцімто штамп зміг би багато чого вирішити, та і взагалі треба ж батьківське благословення, вінчання. Але я не бачу в цьому потреби, тим паче, що ми один в одного далеко не перші, тому формальності з вінчаннями і викупами, червоним поясом на талії, зніманні фати – погана ідея.
Але тепер мама ще й родичів налаштувала проти мене. Точніше за те, щоб зіграти весілля і терміново народити дітей. Цитуючи її слова, прямо “терміново”.
Бо ж я вже старію, а роки ідуть, і може я вже не зможу народити, бо я не молода. Ну нормально взагалі? От як на таке реагувати, як спокійно з нею говорити? В кого таке було, як з цим боротися і чи дійсно весілля таке важливе?
