Мама здивувалася, що сестра хоче з’їхати, а потім сказала, що жодної спадщини ми не отримаємо…

Рік тому не доля забрала мого батька. Я та моя сестра вже дорослі, у нас свої сім’ї. Треба жити далі, виховувати дітей. Жити далі вирішила і наша мама, яка, як виявилося, всю спадщину тата залишила собі.

Мені 30 років, а молодшій сестрі виповнилося 25. Мама успадкувала трикімнатну та однокімнатну квартиру, а також заміський будинок. Через це у нас розгорівся конфлікт, бо ми нічого не отримали у спадок.

Зізнаюся чесно, я з сестрою не очікували такої поведінки від мами. Вона досить легко пережила втрату. Я так кажу тому, що вона дуже швидко вирішила, що робитиме з усім майном.

Вона вже все спланувала, ні з ким не обговорила і повідомила нам про своє рішення, просто поставивши перед фактом. У татовій сім’ї всі були не бідні, за своє життя він був на хорошій посаді.

У нього завжди були заначки на чорний день. На жаль, чорний день для нього настав дуже скоро, тоді тато продав машину, щоб розрахуватися за лікарняними рахунками, але йому вже нічого не допомогло.

А коли лікарі сказали, що жити йому залишилося недовго, він заборонив продавати нерухомість. Мама зараз живе в трикімнатній квартирі разом із моєю молодшою сестрою, її чоловіком і дитиною.

Однокімнатну квартиру вона здає в оренду, щоб було чим розраховуватися з боргами, адже вона вже кілька років на пенсії. Ну а ми з чоловіком живемо у квартирі, за яку виплачуємо іпотеку.

За півроку ми з сестрою вирішили, що могли б розділити татову спадщину. Можна було б розміняти трикімнатну квартиру, щоб мама і сестра з родиною жили окремо, та й нам не завадила б допомога. Усі б були задоволені.

Якось ми зібралися всі разом, і мама сама заговорила про те, що може перебратися в татову кімнату, щоб сестра могла почати робити ремонт у дитячій кімнаті, адже вона чекає на поповнення.

Тоді сестра сказала, що можна не поспішати з ремонтом. Коли розділимо спадщину батька, то можна буде думати про переїзд і вже тоді робити ремонт у новій квартирі.

Мама здивувалася, що сестра хоче з’їхати, а потім сказала, що жодної спадщини ми не отримаємо. За її словами, він переписав своє майно на неї. Сказати, що ми були шоковані, – нічого не сказати.

Ми з чоловіком спокійно поставилися до такої витівки, чужого моєму чоловікові не треба, самі якось упораємося. А от чоловік сестри перестав спілкуватися з мамою.

Сестра дуже засмучена, вона теж просиділа кілька місяців біля ліжка батька, не відходила від нього. І ось чим він їй відплатив. Гаразд квартири, але будинок-то можна було сестрі віддати?

You cannot copy content of this page