Марина перерахувала виторг і акуратно склала гроші. Зраділа. Добре сьогодні поторгувала! Треба Олегу сказати, що настав час знову вже їхати за товаром. Вона вирішила піти додому сьогодні раніше. На сьогодні досить. Щось вона погано себе почувала.
Олег зранку поїхав у справах, можливо, він уже вдома. Марина пішла пішки, благо було недалеко. Хоч прогулятися, подихати, а то все в кіоску стирчить, та потім Олег її забирає машиною – вона і на вулиці не буває. Потім додому, приготувати вечерю і спати… Круговерть…
Але Марина все одно була задоволена своїм життям. До батька треба зайти, та все ніколи. Від заходу сонця до світанку тепер у цьому кіоску вона стирчить. І так рік у рік. Тато допоміг молодій родині. Олег одразу подали заяву та 18-річна Марина стала його дружиною.
Вона з радістю подумала, що не помилилася в Олегу – він став їй опорою та добрим чоловіком. Вони кохали одне одного і тато здався, а спочатку був проти весілля, не хотів її віддавати – мовляв, молода ще встигне. Не довіряв Олегу. Він завжди був проти шлюбу.
Іноді Марина думала, що ж у них із мамою трапилося таке, що начисто відбило в нього бажання знову одружитися? Але незважаючи на те, що вони з ним дуже зблизилися за той час, що жили разом, батько не любив про це говорити.
Мама теж мовчала, воліючи одразу змінити тему. Та ну їх, хай як хочуть! Головне, що в неї тепер своя сім’я, все як вона і мріяла! А родина це добре! Любляча людина поруч, завжди разом… І вдома, і на роботі! Ближче один за одного нікого в них не було! А яке у них весілля було! Батьки постаралися.
І її, і Олега. Тамара змирилася з вибором сина і прийняла Марину в невістки. Вони з мамою пішли тоді вибрати їй сукню, шикарну! Правда, мама сказала, що сукня надто химерна: і мереживо там, і перли, і блискітки, і атлас … Але Марина стояла на своєму. Сукня була дорога!
І вона, примірявши її, не схотіла знімати! Ось вона, її сукня! Фату вона одягати не стала, їй зробили у перукарні неймовірну зачіску. Вона була така красива, навіть Олег очманів під час викупу. Такою він її ніколи не бачив! Гуляли в найдорожчому ресторані. Теж батькова ідея. Багато гостей.
Гуляли два дні! Справжнє весілля! Було так весело! Як давно це було… Вирішили тоді, що молоді житимуть у бабусиному домі. Марині було звично у селищі, вона там виросла. І все ж таки в будинку жити краще, ніж у “панельці” з безліччю сусідів, які не знають один одного.
А тут вийдеш із двору – одні знайомі! І друзі тут. І будиночок у межах міста. І свіже повітря цілий рік! На весілля їм надарували грошей, вони тоді розпочали ремонт. За перші два роки вони багато працювали та вкладалися в нього. Тепер будинок було не впізнати! Нові шпалери, туалет усередині!
Нові меблі! Мрія! Тато допоміг, звісно. І робітниками, навіть і дизайнера запрошував – Марина нічого не тямила в цьому. Зате потім ходила та милувалася! Як весільний подарунок тато тоді купив все ж таки їм кіоск, як того хотіла Марина. Все ж таки який не який, а свій бізнес!!
Закупили товар і справи у них пішли добре. За ці вісім років, що вони були одружені, вони повністю зробили ремонт у будинку, купили дорогу машину. Господарства не завели – весь час забирала робота. Раз пішло – треба користуватися ситуацією,
З метою економії продавця брати не стали, щоб усі гроші у сім’ю йшли. Марина працювала практично без вихідних. Ну а що робити, гроші просто так не даються і вони завжди були дуже потрібні. То ці мобільний телефон купити, то ремонт машини, то шуба! Молоді, все треба! І відразу!
Загалом справи йшли добре. Щоправда, з цим своїм бізнесом вони мало відпочивали. На себе ж працювали. Єдине, що затьмарювало життя Марині -ніяк не могла вона стати мамою. Їй уже 26 років, 8 років вони живуть разом… І все ніяк не виходило. Це отруювало їй життя. Вона дуже хотіла дитину.
Хлопчика чи дівчинку… не важливо… але краще, звісно, дівчинку. Рідну душу. Свою, власну. Все-таки сім’я без дитини – не сім’я. Марина дуже переживала… Все думала, що їй це покарання за те, що ненавиділа тоді ще ненароджену дитину подруги, погано говорила про неї, вагітну… Та й про неї.
Батько підключав найкращих фахівців – у нього було повно знайомих лікарів, але вони ставили купу якихось діагнозів. Марина втомилася від нескінченних обстежень та аналізів. Зажурилася. Вже ні в що не вірилося… Олег заспокоював. Казав, що все буде… Треба зачекати. А скільки ще чекати?
А раптом вона ніколи не матиме дітей? Навіщо тоді жити? Для чого, для кого.. Але сьогодні її чомусь нудило, паморочилося в голові. Марина заборонила собі думати про це. Вона почекає ще трохи, і все з’ясується. Скільки було таких ситуацій? Численна кількість!
Марина поставила сумку і відчинила двері, увійшла. У хаті було тихо. Де ж Олег? Вона перевдягнулася, зазирнула в дзеркало, пригладила своє хвилясте волосся і пішла на кухню розкладати продукти. Раптом вона почула якийсь звук і шарудіння в спальні. Марина поставила сумку і пішла до кімнати. Її Олег. У її ліжку. З її кращою подругою…
