Знайомства з нареченою сина Маша боялася, надто вже довго він її ховав. Раніше не встигне з дівчинкою познайомитися, а вже додому тягне – мовляв, мамо, тату, знайомтеся, це моя Таня, Ліна, Марина, а далі Маша вже не відстежувала. Навіть коли в місто вчитися поїхав, все одно як з’явиться у вихідні, так із черговою подружкою.
Маша його вже лаяла, і сміялася, і дивувалася, в кого він такий пішов – вони з Борею, як почали дружити в десятому класі, так усе життя разом і прожили. А тут зник. І тільки батькові зізнався, що зустрів дівчину, з якою точно одружується. Скільки вони питали, коли Вася її знайомитися привезе, а він усе потім і потім.
Маша одразу зрозуміла, що скоріш за все син знає, що невістка не припаде батькам до душі. І виявилася права. Коли з машини вийшла висока і статна дівчина з короткою акуратною стрижкою, Маша з Борисом перезирнулися і видихнули – було видно, що дівчинка гарна, не намальована, як це зараз у молодих прийнято, усміхається скромно, тримає себе з гідністю.
Але тут син відчинив дверцята з водійського боку, кулею вискочив з машини і побіг відкривати другі передні дверцята. Звідти вийшла мініатюрна дівчина на десятисантиметрових шпильках у короткій червоній сукні. Син дивився на неї таким затуманеним поглядом, що Маша тільки шикнула на чоловіка, який відчайдушно пхав її ліктем убік.
Дівчина поблажливо оглянула Машин халат, ковзнула поглядом по збудованому Борисом будинку. Друга дівчина виявилася подружкою Варею, яку Оксана прихопила із собою, щоб не нудьгувати. Маша чула, як чоловік один раз спробував натякнути синові, що не ту дівчину він вибрав. Не зрозумів Вася натяку.
Ну а що робити – вибрав, отже, вибрав, доведеться якось жити. За той тиждень, що дівчата гостювали, Маша постаралася їм догодити – годувала смачно, вранці, поки дівчата спали, намагалася не шуміти, зауважень не робила, хоча дуже хотілося. Варя ще нічого, та й посуд за собою мила, і весь час викликалася допомагати, а ось Оксана…
Ця ніби на курорт приїхала – все їй подай і принеси, а сама й пальцем не поворухне. Наступного разу вони побачили Оксану за місяць. Цього разу та приїхала з мамою, про весілля домовлятися. Мати в Оксани виявилася така ж невисока, худенька, з рухливим обличчям і довгим недоглянутим волоссям. Стопки в неї летіли одна за одною.
Боря знову тицьнув Машу під столом – сваха ще гірше Оксанки, яка до спиртного навіть не торкається. Нарешті, перейшли до справи, і сваха заявила, що дочка в неї гарна, тому ніякі гроші вона не даватиме, а весілля оплачують батьки нареченого. Маша та Боря переглянулись. І тут Оксана, яка поводилася не так зухвало, пролепетала, що не хоче ніякого бенкету.
Молоді виявляється планували швиденько розписатися і полетіти відпочивати за кордон. На обличчі свахи проступило невдоволення. Маша поспішила згладити конфлікт, що назрівав. Вона сподівалася побачити бодай натяк на подяку в очах Оксани, але дівчина тільки скривила губи. Відносини у матері та дочки були натягнуті, Маша це одразу зрозуміла.
Всі вихідні відчувала себе як на пороховій бочці. Сваха ‘їхала задоволена і обіцялася обов’язково ще приїхати в гості, а ось Оксана хмурилася і навіть посварилася з Васею, через що він сильно засмутився. І щось підказало Маші – чи ще буде… Молоді розписалися і одразу ж полетіли в подорож. На реєстрацію покликали лише найближчих, так, кілька друзів та родичів.
Сваха поводилася вкрай нахабно. Оксана розкисла, Маша спробувала її втішати, назвавши дочкою, а та лише огризнулася. Це дуже зачепило Машу і вона ледь стримала сльози, нічого не сказала, але на душі стало тяжко. Напередодні весілля син ще й сказав, що хоче жити у батьків в селі. Якби у сина була будь-яка інша наречена, Маша б тільки зраділа, але як ужитися вона не знала.
Борис так узагалі за серце схопився. Будинок він сам збудував і страшно ним пишався, а Оксані будинок одразу сподобався, ще в перший приїзд, особливо простора кімната з терасою, що була спальнею у Маші з Борисом. Син, золотий медаліст, закінчив виш і влаштувався на гарну посаду. Маша боялася, що переїзд до них матиме поганий вплив на його кар’єру.
Як виявилося, не про те вона хвилювалася. З’ясувалося, що Оксана при надії. Виділили їм кімнату Васі, ремонт там зробили, шпалери нові поклеїли, але, як Маша і очікувала, з молодими виявилося не дуже просто жити. Син втомлювався мотатися сюди-туди, а варто було йому в місті залишитися, Оксана заходилася дорікати йому, коли він приїжджав.
Маші сина було шкода, це що за життя таке, щодня по чотири години в дорозі! Але сказати Оксані нічого не могла. По дому вона нічого не робила, тільки лежала і читала книжки. А перед пологами син підійшов до матері і, опустивши очі, спитав, чи не поступиться матір з батьком своєю кімнатою. Він ні слова не сказав про те, що Оксана так захотіла, але Маші це і так було зрозуміло.
Боря, звичайно, взявся заперечувати, але Маша вмовила його – не хотіла вона, щоб молоді лаялися, а яка, по суті, різниця, у якій кімнаті жити? Іллюша народився на місяць раніше терміну, довго лежав у реанімації, Вася весь знудився, дивитися на нього було страшно. Коли Оксану з дитиною виписали, краще не стало.
Дитина весь час плакала, а жодної допомоги Оксана не приймала, казала, що сама зі своєю дитиною впорається. Чомусь Маша вважала, що з таким характером Оксана та дитину скине на них, але тут вона помилилася. Невістка виявилася з того типу матерів, які ні на мить свою дитину від себе не відпускають.
Все дійшло до того, що Оксана почала вимагати у Васі окремий будинок. Як виявилося, Боря помилився – їхній будинок Оксані був не потрібен, вона й справді хотіла з міста виїхати. Ось тільки чому, незрозуміло. І чому від них хоче з’їхати – Маша начебто не сильно і втручалася, ну, дала кілька порад, так слушних порад! І чого так переживати?
Ще й сваха кілька разів приїжджала, і щоразу це закінчувалося страшним скандалом. У результаті Оксана заборонила матері приїжджати, але вони й телефоном примудрялися сваритися. Тут ще одне лихо сталося – Васю звільнили. Щось там трапилося, він не захотів пояснювати, тільки Боря з нього витягнув, що син не захотів якісь ліві махінації проводити.
Молоді лаялися, Маша хапалася за серце, Боря тишком прикладався до коньяку, за що отримав від Маші наганяй. Незрозуміло, що йому допомогло – коньяк чи наганяй, але тут Борі прийшла ідея, як вирішити цю складну ситуацію. Він вирішив поїхати за кордон на заробітки разом з сином. Маші ця ідея не дуже сподобалася, але син загорівся.
Та й кредити Васі треба було закрити – подорож і машина з неба не впали. Маша думала, що без чоловіків з Оксаною якось налагодять стосунки, але не тут було. Невістка сиділа в кімнаті з сином, чи по телефону бовкала, варто було йому заснути. Машу вона не слухала, казала, що сама знає, як їй жити. Все життя Оксани як на долоні у Маші було.
Дзвонити дівчина майже завжди з кімнати виходила, Ілля дуже чуйно спав, боялася його розбудити. Бовтала вона в основному з Варею, з Васею, звичайно, але це вечорами, коли він роботу закінчував. Іноді дзвонила мати Оксани, і тоді Оксана нервувала і здебільшого лаялася з нею, але в той раз Маша не зрозуміла, хто зателефонував Оксані.
Невістка здебільшого мовчала і слухала, ставлячи короткі запитання. А потім раптово закричала, що хтось вічно псує їй життя. Після розмови по телефону Оксана зачинилась у кімнаті та не виходила. Маша злякалася – чи не сталося чогось з Васею? Подзвонила йому – ні, все гаразд. Довелося дзвонити чоловікові про всяк випадок, але той підтвердив, що Васька поводиться пристойно.
Маша занепокоїлася – якщо не у Васі справа, що тоді? Підкралася навшпиньки до кімнати, прислухалася. Нічого. Обережно постукала у двері. Відповіді не було. Тоді Маша відчинила двері, зазирнула. Дівчина лежала на ліжку, вся в сльозах, дитина заснула біля неї. Маша пройшла, сіла на краєчок і спитала, що сталося. Невістка кинула на неї відчайдушний погляд.
Виявилося, що сваха ногу зламала. Невістка це сказала так голосно, що Ілюша закряхтів. Сваха хотіла, щоб дочка приїхала її доглядати. На це Маша відповіла, щоб Оксана їхала, але якщо щось буде не так, то вона сама приїде сваху доглядати. Вже сказавши ці слова, Маша зрозуміла, що дурість сказала. Оксана замовкла, підібгавши свої пухкі губки і всім виглядом демонструючи осуд, але все ж таки скористалася допомогою Маші.
Сваха їй зраділа, правда, почала скаржитися на безсердечну дочку, яку ростила-вирощувала, а вона не може приїхати за матір’ю хворий доглядати. Маша ці скарги припинила на корені, вказала свасі на бруд у квартирі та протяги. Порядок наводити Маша любила, то через кілька днів квартира свахи сяяла.
Вікна вона малярським скотчем заклеїла, тільки кватирки залишила, з ними повітря буде достатньо. Пляшки із квартири все винесла, а нових купувати сваті не давала. Та, звісно, обурювалася, але Маша вміла бути суворою. Обійшла сусідів, щоб знайти когось відповідального, хто зможе продукти свасі купувати та в лікарню водити.
За гроші, звичайно, хто це безкоштовно робитиме. Загалом, доки суд та справа, майже два тижні минуло. Оксана дзвонила щодня, тисячу запитань ставила – де те, де це, чим каструлі чистити, з якої лійки по середах квіти поливати. Про матір не питала, але Маша сама їй докладно розповідала, і слухавку свасі пхала, щоб з дочкою поговорила.
Вони все одно лаялися. Сусідку добру Маша знайшла, та якраз не працювала, і грошам рада була будь-яким, а сваху навіть знала, коли та на замовлення шила, сукню у неї замовляла. Залишалося тільки унітаз налагодити – бачок протікав, і ночами спати було неможливо від цього дзюрчання. Маша викликала сантехніка, і той полагодив усе за десять хвилин.
Додому Маша їхала із завмиранням серця. Про себе Маша перераховувала найстрашніше, що могла невістка зробити – спалила мамину скатертину з вишивкою, занапастила квіти, льох заморозила… Готувала себе внутрішньо, щоб не сильно засмучуватися, але вдома виявилося все нормально – чисто, вбрано, пирогами пахне.
Оксана дивилася на неї з викликом, а ще, наче з надією якийсь. Пироги, правда, як потім виявилось, пересолені були, але це нічого. Натомість орхідеї зацвіли, наче знали, що саме сьогодні Маша приїде. Коли вона пішла до своєї кімнати, щоб переодягнутися з дороги, Оксана її зупинила. Виявляється, вона повернула свекрусі її кімнату, бо начебто в маленькій було тепліше.
Сказала це і почервоніла. Маша подивилася на Оксану з цікавістю. І що таке із дівчинкою відбувається? Звичайно, насамперед Маша з онуком нанянчилась, сильно вона за ним скучила. Потім і пироги покуштувала, і синові з чоловіком зателефонувала – доповіла, що вдома все гаразд і Оксана чудова господиня.
Рано Маша раділа позитивним змінам у поведінці Оксани – іноді та, як і раніше, залишала на столі брудний посуд, іноді огризалася, якщо Маша помічала, що хлопчик надто легко одягнений, але все одно, після цієї поїздки жити вони стали краще. Оксана якось зізналася, що й не думала, що господарювати так складно, а потім ще багато що розповіла, здебільшого про матір свою, яка у школі та перед друзями її ганьбила.
Разом з тим з матір’ю вона тепер говорила частіше і майже не лаялася. Маша це помітила і пораділа. Потім сваха всіх здивувала, розповівши, що зустріла чоловіка хорошого. Маша згадала невисокого чоловіка з густими вусами, якого якось бачила біля їхнього будинку, і посміхнулася. Оксана помовчала, а потім раптом сказала, що й не думала, що без чоловіка так важко буде одній.
Маша їй лише відповіла, що Оксана не одна. Невістка нічого не відповіла. Але ввечері, коли Іллюша знову довго не міг заснути і плакав, прийшла до Маші і попросила малюка вкласти. Маша аж подих затаїла, боялася наврочити. Взяла онука і з задоволенням носила його на руках, доки він не заснув. З того дня все пішло інакше. Так, як Маша завжди мріяла….
