Свекруха постійно дошкуляла Марії тим, що онук не схожий на батька. Вона все ходила і говорила, що її невістка вертихвістка. Вона відразу звинуватила в невірності невістку, навіть до ладу не поговоривши і не проаналізувавши ситуацію. Чоловік Маші мовчки плентався поруч.
Він дуже чекав на появу свого первістка, а коли ще й дізнався, що це буде син, то взагалі запишався. Ходив задоволений, вихвалявся на кожному кроці, що в нього буде спадкоємець, з яким він і на рибалку махне, і в шахи гратиме.
Паша мріяв, відчайдушно і від щирого серця, як мріє кожен чоловік, який стає батьком за великою любов’ю і великим бажанням, але побачивши хлопчика, він не повірив своїм очам. Хлопчик був зі світлим волоссям та блакитними очима, а серед родичів таких не було.
Дружина його запевняла, що завжди була йому вірна, вона й сама не розуміла, як таке могло статися. На жаль, справа була у далекі 90-ті. Тоді ні про який тест ДНК ніхто не чув, а якщо і чув, то процедура була практично недоступною. Тому Паші залишалося лише вірити.
Чоловік дуже любив Марію, тож спочатку був на її боці. Попри їдкі сумніви, він виховував хлопчика півроку. Він навіть встиг шалено полюбити і звик до незвичайного вигляду немовляти, але його мама все ніяк не могла заспокоїтися.
Онука свекруха зреклася одразу, а ось синові дзвонила регулярно, повторювала, що його дружина гуляща і нахабно це заперечує. Не витримав такого тиску Павло – одного чудового дня він зібрав валізу і поїхав до батьків.
Маша плакала, благала його повернутися, навіть кілька разів до свекрухи додому ходила, але їй тільки вказували на двері. Згодом жінка змирилася з тим, що виховувати дитину і ставити її на ноги їй доведеться самій. Тим часом хлопчик, якого назвали Давидом, ріс дуже гарним малюком.
Він був наче намальований, а ще він був дуже розумним – у дитячому садку першим навчився читати, рахувати, а ще він малював такі картини, що вихователі тільки охали і радили мамі відправити його роботи на якийсь конкурс. Маша багато працювала, щоб дати своєму синові все найкраще.
Було дуже важко, але жінці допомагали батьки, а через чотири роки у її двері подзвонили – там стояв Павло, винувато опустивши голову. Спочатку Марія не хотіла його навіть слухати, але, взявши себе в руки, вирішила впустити. Він батько дитини – у цьому вона, на відміну від інших, не сумнівалася.
І не пошкодувала – те, що молода мама почула, шокувало її. Павло постійно думав про цю ситуацію, шукав вихід та вірне рішення. Він зізнався, що мама його майже переконала у невірності дружини, але до кінця він їй все одно не повірив.
Чотири роки шукав зачіпки – копався у батьківських архівах, піднімав якісь старі папери родичів. Чоловік Марії одразу запідозрив своїх батьків. Його насторожило те, що жодних листів чи фотографій із молодості його мами не збереглося. Усі контакти її студентських років було знищено.
Тому зовсім випадково, коли чоловік уже зневірився знайти відповідь, пошуки привели до давньої маминої університетської подруги Ольги. Через знайомих вдалося дізнатися, де вона живе, пощастило, що вона залишилася в їхньому місті.
Паша взяв подарунок і вигадав більш-менш правдиву історію про те, що мати згадала подругу і вирішила передати їй презент. Ольга Миколаївна дуже зраділа – вона давно й сама мріяла зв’язатися з його мамою, яка була її близькою подругою, але все якось не виходило.
Нічого не підозрюючи, жінка напувала Пашу чаєм і показувала йому старі фотографії студентських років, яскраво коментуючи та згадуючи особливо кумедні епізоди. Паша уважно дивився на знімки, намагаючись знайти зачіпку і він її знайшов. На одному з фото його мама стояла з хлопцем.
Такий же блондин, як і його син, і теж з блакитними очима, навіть риси обличчя схожі. Виявилося, що це їх однокурсник. Мама Паші за молодості зустрічалася з цим юнаком, але потім він поїхав у інше місто і забув про неї, а от його мама швидко вийшла заміж, а потім з’явився Паша.
В цей момент Паша одразу все зрозумів. Приїхавши додому, син махав перед матір’ю фото, сипав фактами і жінка здалася, але не першого дня, і навіть не через тиждень. Вона довго і стійко заперечувала все, але син був наполегливий.
Лише через місяць вона зізналася, що цей хлопець на фото і є справжній батько Паші і саме тому його син ні на кого не схожий. Вийшовши раптово заміж, мама таким чином сподівалася приховати сліди свого “злочину”. Їй пощастило, що Паша пішов у неї, а її чоловік прийняв його за свого сина.
Жінка видихнула спокійно і вже майже забула про ту історію, але побачивши онука, зрозуміла, що її обман тепер може розкритись. Егоїстично думаючи тільки про свій шлюб і про чоловіка, який досі носив її на руках і добре забезпечував, вона ухвалила зухвале рішення – звинуватити невістку.
До того ж норовливу Машу вона ніколи не любила, але вона не очікувала, що власний син не повірить і почне шукати правду. І знайде її… Батько, якому Паша розповів усю правду, пішов від дружини. Від сина він не відмовився – чоловік дуже його любив, виховував, тож Павло для залишився рідним.
А ось із колишньою дружиною він категорично не захотів спілкуватися. Та й сам син не бажав бачити матір – вона мало не зруйнувала його родину, обмовила його кохану дружину і розлучила із сином. Маші вистачило жіночої мудрості та кохання, щоб пробачити чоловікові.
І Давид поступово почав називати його татом. Павло ще довго просив вибачення у дружини, звинувачуючи себе, що не повірив їй і піддався на мамині хитрощі. Усі проблеми чоловік і дружина мають вирішувати самі, без порад із боку.
