У мене чоловік дуже нетовариський і небагатослівний, навіть зі мною. Він розумний, дбайливий, я знаю, що він мене любить, і багато хто подумає: «що їй ще треба?».
Я розумію, що є чоловіки, які випивають, зраджують, не хочуть заробляти, але повірте, як дратує, коли у вихідні чоловік весь час мовчить, і коли я звертаюся до нього, відповідає лише односкладовими пропозиціями.
За обідом чи сніданком, сидимо мовчки, якщо я щось розповідатиму, чоловік слухає і може тільки кивнути. Рідко зустрічаємося з друзями, чоловік сказав, що йому комфортно вдома.
Тепер друзі та знайомі стали рідко запрошувати нас та ще рідше приходити до нас у гості. Кому приємне таке спілкування. Вони вже й називати його стали — «мовчун».
З моїми батьками в нього, навпаки, дуже добрі стосунки, мама навіть каже, що гримить лише порожнє відро, сподіваюся, що це не про мене, я товариська і не можу довго бути одна.
Мене це сильно дратує, і я вирішила теж робити так само, як і чоловік, щоб він зрозумів, як це неприємно. Останнім часом я теж мовчу цілими днями, говорю тільки у справі, хоча для мене дуже важко так робити.
Так минуло майже три тижні, але нічого не змінилося. На моє запитання, чи він помітив, що я теж з ним майже не розмовляю, чоловік кивнув і посміхнувся.
Сказав, що якщо мені так комфортно, він не заперечуватиме, тепер я вже зовсім з ним не розмовляю, бо образилася. Я розумію, що складно змінити людину, що у кожного свої звички чи принципи, але ж можна хоч зрідка йти на поступки.
