Мені 37 років. Донедавна жив як усі, гуляв із різними дівчатами, але ні до кого з них серйозно не ставився. Що в них було до мене, особливо мене ніколи не цікавило.
Мені було байдуже, скільки у них було хлопців, як вони поводяться, яким вони ведуть спосіб життя. Абсолютно все одно. Але потім все змінилося, я познайомився з дівчиною, їй 27 років.
Зловив її погляд, він був таким світлим, наче вона дивилася на те, чого так довго чекала. Спершу планував просто провести з нею час, як робив це завжди, але не тут було, я закохався. Як уперше.
Відразу порвав із усіма своїми подругами. Тепер є тільки вона, і вона любить мене. Це казка. Потім ми почали впізнавати одне одного ближче. Звичайно, вона запитала про моїх колишніх.
Я сказав правду, що справжньої дівчини в мене давно не було, а все, що було, це несерйозно. Відреагувала на це вона спокійно. Потім зізналася, що був у неї хлопець, лише один.
Не знаю чому, але вперше за роки в мені блиснула нотка ревнощів. Колись, будучи ще незайманим, я мріяв, що в мене буде дівчина, у якої буду першим, і в мене вона буде першою.
Не склалося, у моєї першої дівчини я був уже не першим, пережив, хоч і важко. Після того, як з нею розійшовся, почав дивитись на речі «простіше», як я думав, але тут знову ця образа.
Образа не через те, що я знову не перший, а скоріше за те, що у свої 27 років вона вже надто багато знає. Ні, я не можу сказати, що вона досвідчена, це не так. Коли вона про це говорила, ніякого сорому не відчувала, вона ставиться до цього як до досягнення!
Я ж зовсім протилежної думки про все, про це. При том що сам не ангел, я вважаю, що у дівчини має бути почуття гідності, але вона ще дитина, якщо так судити.
Так, це вплив сучасного світу, плюс промивання мізків колишнім хлопцем, подругами, як же, треба ж встигнути спробувати все, адже такі вже дорослі в 15 років, можна ж і не встигнути.
Про майбутнє у такі моменти ніхто не замислюється. Мене вже більше тижня це непокоїть. Я розумію, що її люблю. Дуже. Але з голови це не виходить. Іноді хочеться, щоб вона знайшла когось, щоб кинула мене або змінила.
Зраду я не визнаю, і сам ніколи не зраджую, якщо в мене є справжня дівчина. Але тут, певне, знову випробування якесь. Або піти, і потім все життя шкодувати, або нормально до цього поставитись, і жити щасливо. Чи вийде?
Я вважаю, що дівчата мають берегти свою честь, бо нормальним хлопцям такі досвідчені не потрібні. Якщо ви думаєте, що чим більше вмієте і чим більше хлопців у вас було, тим краще, то ви помиляєтеся.
З таким розкладом ви або все життя мінятимете хлопців, або знайдете собі такого, якому буде все одно, хто з ним. Чи це щастя? Чоловік цінує тільки справжню та вірну жінку, інші лише для розваги
