Якось я почула від чоловіка, що причина мого нещастя в гордості. Мовляв, була б простішою, то й жилося б мені легше, але ні, мені потрібно навмисне все ускладнити, адже причини моїх бід надумані й роздуті на порожньому місці. Таку заяву я отримала, бо не захотіла пробачити помилку судженого.
Помилкою чоловік назвав подружню зраду. Дізнавшись про яку, я, перебуваючи в цілковитому шоці, зібрала речі і заявила про рішення розлучитися. Ось вам і історія про кохання і гордість. Познайомилися ми п’ять років тому. Разом навчалися в університеті.
Я – на викладача української мови та літератури, а він хотів стати музикантом. Закохалася без оглядки в довговолосого вусатого хлопчика з розстроєною гітарою і хрипким голосом. Він приходив до дівчат у наш гуртожиток після пар. Вечорами ми співали пісні, багато сміялися.
Він мене не відразу помітив. Спочатку залицявся до сусідки по кімнаті. Якось вона попросила його допомогти з домашнім завданням і запросила в гості. Посадила хлопця за письмовий стіл, дістала зошити, а сама пішла на танці. Він мучився над підручником з математики близько години.
Погодився на авантюру, тільки для того щоб підкорити серце дівчини, хоча й сам у навчанні відставав. Зрештою мені стало нудно спостерігати за цією картиною, і я сіла поруч, щоб таки зробити завдання для сусідки. Пощастило, що вона повернулася пізно вночі.
За цей час я встигла не тільки розв’язати всі завдання, а й краще пізнати симпатичного гітариста. Не одну годину ми проговорили про все на світі. Я почувалася найщасливішою дівчиною на світі. Нарешті дочекалася, що красень-старшокурсник зверне на мене свою увагу.
Він ділився зі мною спочатку кумедними історіями зі студентського життя, а невдовзі відкрився настільки, що повідав про важке дитинство. Того вечора я дізналася, що він, хоч душа компанії та головний ловелас університету, але глибоко всередині дуже травмований і чутливий хлопчик.
З того дня він заволодів усіма моїми думками. Я нікого іншого не помічала і не уявляла свого життя без цього харизматичного музиканта. У стосунках коханому я прощала все те, через що наші знайомі пари сварилися. Ну, не склав речі, нічого страшного.
Забув помити посуд, я приберу, не втомлюся ж від кількох додаткових тарілок. Пообіцяв допомогти в прибиранні й забув, впораюся сама. Чесно кажучи, я була настільки закохана, що в мене справді вистачало ентузіазму і сил на все це. І навіть не думала злитися або ображатися.
Він же в мене найкрасивіший, найніжніший і найромантичніший! Подруги попереджали мене, що довго наш шлюб тільки на моїх стараннях не прожив, але рожеві окуляри щастя засліплювали дурну і юну дівчинку. Я щиро вірила, що вони мені просто заздрять.
За коханим бігали дівчатка з усього університету, а вибрав він саме мене. Звичайно, подружки будуть мені всяке наговорювати. Вони ж теж хочуть собі такого чоловіка. Усі знають, який він романтик. Так, може, в побуті він зовсім як дитина, але зате квіти дарує регулярно. А вірші які присвячує!
Підлогу помити я й сама можу, аби поруч був люблячий чоловік. Моя сліпа любов стала потроху в’янути після народження сина. Виявилося, що ми були занадто наївними і молодими, для того щоб ставати батьками. Поява дитини не змінила ставлення чоловіка, але відкрила мені очі на правду.
Поки мій харизматичний музикант пропадав у пошуках натхнення, на мене звалився весь тягар материнства. Цілими днями і ночами я няньчилася з сином, а коли малюк засинав, швидко бралася за прання, готування, прибирання. Нормально помитися часу банально не вистачало.
Чоловік допомагати мені не горів бажанням. Поки ходила вагітна, він ділився красивими мріями про ідеальне сімейне життя. Розповідав, що не може дочекатися того знаменного моменту, як уже нарешті стане батьком. Будував плани на наше майбутнє, присвячував синочкові пісні.
Але наш тато не був готовий до того, що дитина не лялька. Крики малюка заважали йому працювати, тож за першої-ліпшої нагоди він йшов із дому “провітритися”. Сваритися сенсу я не бачила. Мені було боляче, але хотілося, щоб чоловік сам зрозумів, як важко з дитиною.
Я все чекала, що він звикне до своєї нової відповідальності і почне мені допомагати. Кілька разів я намагалася м’яко з ним про це поговорити, але ніхто мене слухати не хотів. Малюкові не виповнилося й року, як я випадково дізналася про те, що чоловік завів собі на стороні коханку.
Поки чоловік був у душі, йому хтось написав. Ми якраз чекали повідомлення від майстра з ремонту меблів. Беру телефон чоловіка, і все всередині обривається. Пише “Людочка”, що чекає сьогодні на вечерю і буде в красивій білизні. Перегорнула чат, а там пікантні фото, вірші про палке кохання.
Не змогла в той момент ні заплакати, ні навіть сказати в обличчя чоловікові про те, що знаю про його роман. Я була настільки втомлена, перебуваючи постійно з маленькою дитиною, що жодних сил на ревнощі чи скандали просто не залишилося.
Мовчки зібрала речі, нагодувала, вдягла дитину і поїхала до мами. Чоловік у цей час чудово проводив час з коханкою. Наступного дня приїхав із квітами поговорити. Просив вибачення, щось там пояснював, виправдовувався, а в потім обізвав мене дурепою.
Гордість моя, як він вважає, проблема для нашого шлюбу, а не його помилка. Сказав, що я, як жінка, повинна проявити мудрість і зберегти сім’ю. І що всі мужики гуляють. Навіть звинуватив мене в тому, що я після народження нашої спільної дитини стала приділяти йому менше уваги.
Мені вперше стало від нього по-справжньому огидно. Здавалося, що якщо він і далі продовжуватиме всю цю маячню, мій сніданок покине шлунок. Зрозумівши, що напоумити горду дружину йому не вдасться, він роздратований поїхав, а я вперше не змогла пробачити кохання мого життя.
Пізніше я зрозумію, що в той момент вибрала себе. Справжнє кохання починається з любові до себе. І як би хто це не назвав: гордість, егоїзм, дурість, я вчинила правильно. Жодні стосунки не варті того, щоб настільки забути про свої справжні потреби та самоповагу.
Звісно, наша історія з чоловіком після цієї розмови не закінчилася. Він ще довго влаштовував мені емоційні гойдалки, намагаючись повернути, але я не знаю навіщо. Ні мене, ні сина він ніколи по-справжньому і не любив. І свекруха телефонувала, то вимагала пробачити її синочка, то лаялася.
За її словами, я зруйнувала життя її сина. Зрештою ми розлучилися. Іноді він передає сину гроші. Моє життя налагодилося завдяки батькам і подругам. От тільки хотілося б сказати, що кохання і гордість можуть існувати. Тільки потрібно при цьому перебувати поруч із правильною людиною
