“Вічно вона всім незадоволена, як би я не старався, вона цього не цінує”. – Олексію здавалося, що спокійного життя вже не буде, і йому так і доведеться до кінця своїх днів терпіти причіпки і докори.
Олена вийшла з дому, міцно тримаючи сина за руку, він без угаву розповідав про новий мультик, який щойно подивився.
– А потім він стрибнув так високо, що застряг у хмарах. – закінчив Данило свою розповідь, захоплено дивлячись на матір. – Мамо, можна ми у вихідні підемо на батути, і я теж буду так стрибати? – він із надією подивився на Олену.
– Синку, не думаю, що тато захоче оплатити таку розвагу, ти ж знаєш, як це зазвичай буває. – у голосі Олени чулася образа на чоловіка.
– Тато хороший, я його вмовлю, і він погодиться. – з упевненістю сказав Данило.
– Ну, спробуй, чому б і ні. – погодилася Олена.
Грошові питання завжди ставали головним приводом для сварок у родині Олени та Олексія. Відтоді як у них з’явилася дитина, Олена пішла з роботи, вирішивши присвятити всю себе вихованню сина, щоб він виріс гідною людиною. Вона водила його на всілякі гуртки та додаткові заняття, намагаючись зробити з Данила всебічну людину.
Платити за все це, зрозуміло, мав Олексій, змушений тягнути на собі всю сім’ю. Йому й самому хотілося вкладати всі свої гроші в єдиного сина, але великих вкладень вимагали й інші сфери його життя.
Олена і Олексій жили на орендованій квартирі і вже багато років мріяли про власне житло. У зв’язку з цим більша частина зарплати відкладалася на перший внесок, і подружжю доводилося багато в чому собі відмовляти, хоча Олена часто про це забувала і робила безглузді, імпульсивні покупки.
– А це ще що таке? – Олексій зупинився як укопаний у дверях ванної кімнати.
– Нова пральна машинка, тобі подобається? – з усмішкою запитала Олена, стаючи поруч із чоловіком.
– А що сталося зі старою? – Олексій не поспішав радіти.
– Нічого, просто вона вже застаріла. Тут і об’єм барабана більший, і функція сушіння є, і режимів набагато більше. – пояснила Олена.
– Тобто ти витратила гроші на нову машинку, хоча стара ще була у чудовому стані? – уточнив Олексій.
– Я не зрозумію, ти чимось незадоволений? – з викликом запитала Олена.
– Звичайно, незадоволений! – вигукнув Олексій. – Я працюю з ранку до вечора на ненависній роботі, в усьому собі відмовляю, щоб оплатити всі заняття сина і відкласти гроші на купівлю квартири, а ти купуєш нову пральну машинку, навіть не порадившись зі мною!
– Я господиня і не повинна радитися з тобою з господарських питань.
– З господарських можеш не радитися, а з фінансових будь ласкава. – Олексій кипів від злості.
– А чому ти на мене кричиш? – Олена перейшла в напад. – Щось я не пригадую, щоб ти зі мною радився, коли купував дорогу зимову гуму для своєї машини, а на цьому цілком можна було заощадити.
– Ти сама себе чуєш? – Олексій закотив очі. – Це насамперед наша безпека, я на цій машині сина вожу, якщо ти ще не забула.
– Ти просто користуєшся тим, що я в цьому нічого не розумію, ось і розповідаєш мені, що є якась різниця. – Олена не готова була прийняти правоту чоловіка.
– Усе, не хочу більше цю маячню слухати. – відмахнувся від дружини Олексій. – Давай просто надалі ти так чинити не будеш.
– Я себе винною не вважаю, все, що я роблю, роблю заради сім’ї.
– Зрозуміло. – Олексій вирішив не продовжувати суперечку, яка не могла призвести ні до чого, крім сильної сварки.
Олена дуже заздрила всім своїм подругам, які жили в більшому достатку, ніж вони з Олексієм. У соціальних мережах вона часто бачила їх фотографії з морського узбережжя, про яке вона могла тільки мріяти. Їй хотілося, щоб і їх сім’я теж могла собі дозволити все, що завгодно, але поки це залишалося лише в її фантазіях.
Щоб хоч якось компенсувати невдоволення своїм фінансовим становищем, Олена часто дозволяла собі витрачати гроші на те, без чого цілком можна було обійтися. Не завжди це були такі великі покупки, як пральна машинка, але й вони призводили до скандалів у їхній із Олексієм парі.
– Як я виглядаю? – Олена покрутилася перед чоловіком, даючи йому можливість краще її роздивитися.
– Відмінно. – Олексій уважно подивився на чорну сукню, що облягає, трохи нижче колін. – Це нова?
– Так, тільки сьогодні купила. – радісно повідомила Олена.
– Навіщо, ми збираємося на якесь свято? – здивовано запитав Олексій.
– А що, по-твоєму, так можна одягатися тільки у свята? – з докором запитала Олена.
– Мені здається, що так. – кивнув Олексій.
– Я просто хочу мати гарний вигляд, між іншим, для тебе стараюся. – ображено сказала Олена.
– Ти мені і в джинсах із футболкою подобаєшся, витрачати гроші на сукню зовсім необов’язково…
– Ну знаєш! – Олена вийшла з кімнати, люто зачинивши за собою двері, але одразу ж повернулася назад…
– Я думаю, твоїм рибам теж нормально зі старими принадами живеться, але ти ж постійно їм нові купуєш.
– Вони коштують копійки, а твої обновки обходяться мені в кругленьку суму. – заперечив Олексій.
– Я свої обновки купую не частіше ніж раз на місяць, а ти свої рибні прибамбаси тягаєш до нас у дім мало не щодня.
– Не перебільшуй.
– І взагалі, у мами скоро ювілей, вважай, що сукню я купила для цього. – і Олена знову грюкнула дверима, не чекаючи відповіді від чоловіка.
Ображена черговим докором чоловіка, Олена зібралася і пішла в гості до своєї мами, яка жила неподалік від них.
Від самої появи Данила Любов Миколаївна брала безпосередню участь у вихованні онука і часто забирала його до себе на всі вихідні, щоб дати можливість доньці та зятю провести час разом. Олена дуже це цінувала, тому наполягала на тому, що купувати квартиру треба саме в цьому районі, щоб мама могла продовжувати допомагати з дитиною.
– Ти чого така засмучена? – Любов Миколаївна пропустила доньку до квартири і зачинила за нею двері.
– Та так, із Олексієм трохи посварилася. – відповіла Олена, не вдаючись у подробиці.
– Ох і не живеться вам спокійно. – зітхнула жінка, йдучи на кухню.
Коли чай було випито, а останні новини розказано, Олена приступила до головного запитання, яке збиралася поставити матері.
– Ти вже вирішила, що хочеш отримати в подарунок на свій ювілей?
– Ой, таке ти мені складне завдання поставила. – похитала головою Любов Миколаївна. – Ти ж знаєш, я крім дачі, нічого вже не хочу. Мені б будиночок маленький, нехай навіть далеко звідси, але зате все літо зможу з Данилом на свіжому повітрі проводити.
– А це гарна ідея. – схвально закивала Олена. – На море поїхати не можемо, так хоч дачний відпочинок для нас відкриється.
– Ну ось і славно, а більше мені нічого не треба. – Любов Миколаївна мрійливо заплющила очі, уявляючи свій майбутній будинок.
Прийшовши додому, Олена вирішила відразу ж поговорити з чоловіком, про сварку через сукню вона вже зовсім забула.
– Я порадилася з мамою щодо подарунка на ювілей, вона сказала, що хоче дачу. – відразу приступила до справи Олена.
– Яка скромна в тебе мама! – Олексій мало не поперхнувся супом.
– Вона нам стільки допомагає з Данилом, цілком може розраховувати на такі подарунки. – Олені не сподобалася реакція Олексія, хоча вона й була до неї готова.
– За допомогу їй, звісно, спасибі, але на такі подарунки в нас грошей немає.
– Я більше не можу це чути, тільки й твердиш, що в нас грошей немає! – закричала Олена.
– А що ти хотіла, я не мільйони заробляю, щоб тещі на ювілей приватні будинки дарувати.
– Знайди гроші купити моїй мамі дачу! – Олена не хотіла нічого слухати
– Та де ж я тобі їх візьму, начаклую чи що?
– Це вже на твій розсуд, хочеш чаклувати, чаклуй. А краще перестань рибальське приладдя купувати, одразу й гроші на будинок з’являться. – огризнулася Олена.
– Ти вже набридла мені зі своїми закидами про риболовлю, я витрачаю на неї значно менше, ніж ти на свої ганчірки! – Олексій теж вийшов із себе.
– А ти… – Олена зупинилася на півслові, помітивши в дверях кухні Данила, який витирав сльози рукавом.
– Синочку, що з тобою? – запитала Олена м’яким і спокійним голосом.
– Я не хочу, щоб ви розлучилися. – схлипуючи, відповів Данило.
– А чому ти вирішив, що ми розлучимося? – здивувався Олексій.
– Ви постійно сваритеся, а в Дмитрика з садка теж батьки часто сварилися, і тепер він тільки з мамою живе. – пояснив Данило, продовжуючи витирати сльози. – А я так не хочу, мені без тебе буде погано, ми ж на риболовлю разом ходимо.
– Синку, не переживай, ми не розлучимося. – пообіцяла Олена, обіймаючи сина, вона почувалася винною. – Ми просто трохи посперечалися, але більше так не будемо.
Незабаром Данило заспокоївся, і Олексій з Оленою не стали продовжувати сварку, щоб не засмучувати дитину.
Через тиждень, коли Олексій був на роботі, до них додому прийшла радісна Любов Миколаївна і повідомила Олені, що знайшла чудовий заміський будиночок і вже внесла за нього заставу, залишалося тільки внести другу половину суми. Олена сторопіла від такої новини, вона підтримувала маму в ідеї купити дачу, але не думала, що це буде потрібно так швидко.
Як пояснила Любов Миколаївна, застава була безповоротною, тож залишалося або викупити будинок до кінця, або втратити кругленьку суму. Олена зрозуміла, що її притиснули до стіни, і їй не залишається жодного іншого виходу, окрім як продовжувати тиснути на чоловіка.
Почалися важкі дні. Щодня Олена намагалася переконати Олексія, що треба будь-що знайти гроші на купівлю дачі, щоб їхній син міг більше часу проводити на свіжому повітрі і ріс активною і здоровою дитиною.
На всі його заперечення вона знаходила купу відмовок, які, зрештою, зробили свою справу, і Олексій здався.
– Ось гроші. – сказав він якось увечері, поклавши перед Оленою на стіл товстий конверт.
– Це на будинок? – радісно запитала Олена.
– Так. – похмуро кивнув Олексій.
– Де ти їх узяв? – Олена схопила конверт і почала перераховувати його вміст.
– Продав свій катер, який мені від дідуся дістався.
– А як же ми тепер будемо рибалити? – жахнувся Данило, присутній під час цієї розмови.
– Не переживай, рибалити можна і з берега. – заспокоїв сина Олексій.
– Спасибі тобі, піду порадую маму. – Олена поцілувала чоловіка і поспішила телефонувати Любові Миколаївні.
За всіма клопотами, пов’язаними з купівлею будинку, час пролетів непомітно, і, нарешті, настав довгоочікуваний ювілей мами Олени.
О п’ятій годині вечора вся сім’я і безліч друзів Любові Миколаївни зібралися в недорогому ресторані на околиці міста.
– З днем народження, Любов Миколаївна. – Олексій простягнув тещі невеликий букет хризантем.
– Спасибі. – жінка взяла квіти і тут же передала їх Олені, щоб та поставила їх у вазу.
Коли всі вручили свої подарунки, почався банкет, і раптово зав’язалася не найприємніша бесіда.
– Любаш, а що тобі діти подарували? – поцікавилася Тетяна Олексіївна – одна з подруг ювілярки.
– Ну їхній подарунок я показати не зможу, його в коробку не упакуєш. – розсміялася Любов Миколаївна. – Вони мені дачний будиночок подарували.
– Ого, дуже щедро. – здивувалася Тетяна Олексіївна.
– Ну як сказати. – протягнула Любов Миколаївна, сильно здивувавши таким висловлюванням свою дочку. – Будиночок крихітний, розташований у глушині, жодних зручностей у ньому немає, на ділянці навіть колодязя не знайти.
– Ну нічого, з часом облагородите. – сказала оптимістична Тетяна Олексіївна.
– Ох і не знаю. – не погодилася з нею Любов Миколаївна. – Я, звісно, не розраховувала, що на зарплату мого зятя можна буде що-небудь нормальне купити, але такого точно не очікувала.
– Мамо, як тобі не соромно. – вступила в розмову Олена. – Будинок ти сама вибирала, а Олексій заради нього свій улюблений катер продав, що дістався йому від дідуся. – їй стало дуже прикро за чоловіка.
– Подумаєш, катер. – хмикнула Любов Миколаївна. – Якби заробляв пристойно, не треба було б нічого продавати.
– Слухати тебе огидно, не знала, що ти така невдячна. – Олена встала з-за столу і поспішила до виходу з ресторану.
Вона йшла вздовж проїжджої частини, бажаючи якомога далі піти від місця святкування.
– Почекай! – почула Олена за спиною голос чоловіка. – Куди ти так рвонула, почекай хоч хвилинку! – до неї підбіг захеканий Олексій.
– Дякую, що заступилася за мене. – від душі подякував він.
– Ти вибач, що я весь цей час так по-свинськи поводилася. – сказала Олена і розплакалася. – Ти стільки всього для нас робиш, а я це не ціную…
– Ну ти чого? – Олексій міцно обійняв дружину, яка плакала.
– Я тобі обіцяю, більше я не буду так бездумно ставитися до грошей, тепер навіть найдрібніші покупки будемо узгоджувати. – схлипуючи, пообіцяла Олена.
– Мені для вас нічого не шкода, просто іноді треба трохи розумніше підходити до витрат. – м’яко сказав Олексій, розчулений словами дружини.
– Так, ти абсолютно правий. – Олена уткнулася в плече Олексія і незабаром її сльози припинилися.
Вони ще довго блукали вулицями, а потім пішли до невеличкого італійського ресторану, щоб відсвяткувати новий етап їхніх стосунків, у яких більше не повинно було бути дурних сварок і взаємних докорів.
Вони заприсяглися одне одному, що більше ніколи не будуть сваритися і навчаться вирішувати всі проблеми, спокійно їх обговорюючи.
