Соломія злякано дивилася на тест у своїх руках. Уже третій за рахунком уперто показував їй дві смужки.
– Як же так вийшло, – бурмотіла вона. – Адже я таблетки приймаю…
Вона не розуміла, радіти їй чи сумувати. Адже тільки два місяці тому вона вийшла заміж. З Ігорем вона познайомилася, як не дивно, в театрі. Колега на роботі не змогла піти і віддала їй свій квиток.
У театрі Соломія давно вже не була, і з радістю погодилася піти. А ось Ігор виявився завзятим театралом.
Так вийшло, що їхні місця були поруч. І коли на сцени пристрасті розпалилися, він, на той час ще незнайомий їй чоловік, нахилився і тихо промовив:
– Чудова гра, чи не так?
Соломія закивала. Вона тільки зараз помітила, який гарний чоловік поруч із нею сидить. Так ще й поціновувач театрального мистецтва, що в наш час нечасто зустрінеш.
В антракті вони розговорилися, а потім Ігор проводив її додому. Соломія потім ще жартувала, що цей квиток виявився перепусткою в її щасливе особисте життя.
Зустрічалися вони недовго, лише півроку, перш ніж Ігор зробив Соломії пропозицію. І хоч вона й не очікувала такого швидкого розвитку подій, з радістю погодилася стати його дружиною.
Одружилися вони досить тихо, були лише близькі родичі та пара друзів. А після весілля Соломія остаточно переїхала до свого чоловіка, плануючи довге і щасливе життя разом.
Ігор був ідеальний у всьому. Обережний, вихований, начитаний. З ним можна було поговорити на будь-які теми. Він не був жадібним, хоч і марнотратом теж не був. Накопичував гроші на гарний автомобіль, але й молоду дружину не забував радувати.
Щоправда, була в нього одна риса, яка Соломію злегка насторожувала. Ігор звик, щоб усе було так, як він скаже, особливо, якщо до цього була якась домовленість. На компроміс він майже ніколи не йшов. Якщо він сказав, що вони вихідні проведуть удвох удома, а потім їх кликали кудись друзі, Ігор нагадував Соломії, про що вони домовилися.
– Ми ж вирішили, що будемо вдома.
– Так, але нас тоді ще не покликали в гості. Можемо в суботу до друзів піти, а неділю проведемо лише вдвох, – пропонувала Соломія, яка із задоволенням би зустрілася з друзями.
– Ні, ми домовилися інакше. Наступного разу сходимо.
Або вони вирішували, що у свій вихідний влаштують генеральне прибирання. А Соломія до цього зустрілася з подругами, і злегка не розрахувала з напоями. І в неділю їй було не дуже добре. Але Ігор безапеляційно заявляв, що в них була домовленість, і треба було раніше думати.
І доводилося Соломії вставати і прибирати.Але таке траплялося нечасто, ось Соломія особливо і не переживала. А в усьому іншому її чоловік був ідеальний.
Після весілля вони завели розмову про дітей. І Ігор сказав, що поки ще рано.
– Треба спочатку машину купити, підкопити трохи. Ремонт, зрештою, доробити. Тож про дітей подумаємо через кілька років.
І Соломія була не проти. Загалом, чому б і ні? Вона ще теж не нагулялася, і до ролі матері поки що не готова.
Але в їхній план втрутився випадок. І Соломія розуміла, що, схоже, плани доведеться змінити.
Увечері, коли Ігор повернувся додому, вона з порога сказала йому про своє становище.
Вона сподівалася, що чоловік зрадіє. Нехай це і не заплановано, але все ж таки це дитина.
Але він лише насупився, почувши новину.
– Як так вийшло? – суворо запитав він.
– Не знаю, – розгублено відповіла Соломія. Він, наче, її звинувачує. – Кажуть, так іноді трапляється.
– А може, це ти колись забула про таблетки? – допитувався чоловік.
– Ігоре, я не знаю. Та й яка різниця? Я чекаю дитину, це головне.
– Зараз не час, – похитав він головою.
– Але вже нічого не поробиш…
– У сенсі? Тобі потрібно зробити щось з цим.
– Що?
Соломія так і застигла. Так, їй теж страшно, вона теж до цього не готова. Але як він може про таке навіть говорити?! Це гріх, до того ж, вона заміжня. Так чи інакше, колись у них буде малюк. То чому не зараз?
Соломія намагалася напоумити чоловіка, але він стояв на своєму. Стверджував, що не збирається ростити дитину в злиднях. І що це помилка Соломії, і їй її виправляти. Вони ж усе заздалегідь обговорили.
Жінка тоді всю ніч проплакала. А вранці порадилася з подругою.
– З глузду з’їхала? Звичайно, залишай дитину. Навіть не слухай його! Чоловіки не уявляють себе батьками, поки в них не з’являється дитина. Зрештою, такі речі тільки тобі вирішувати. Та й не бідно ви живете, вже одну дитину-то потягнете.
І Соломія сказала все це своєму чоловікові. І той дуже розлютився.
– Я цього не планував! І я не збираюся змінювати свої плани через те, що сталося. Я збираю на машину, а доведеться все на дитину спустити. Загалом, вибирай: або дитина, або я.
Такого Соломія не очікувала. І так, вона сильно кохала Ігоря, а того малюка, що тільки ще формувався в ній, вона поки не знала. І вона пішла чоловікові на поступки.
Їй було дуже погано після всього цього. Вона відчувала, що зробила велику дурість. Винила себе, впала в депресію. Постійно просила вибачення в тієї нещасної душі.
А Ігор, здавалося, видихнув. Сказав, що в них ще будуть діти, і щоб вона не засмучувалася. Зате все буде так, як і заплановано.
Через якийсь час Соломія прийшла в норму. Ігор розвивав свій бізнес, купив дорогий автомобіль. Соломія працювала й облаштовувала їхнє сімейне гніздечко. Справи обох поперли в гору, з’явилися гроші.
І через два роки, якось раз за вечерею, Ігор сказав дружині, що ось тепер час.
– Ми всього досягли, і ми можемо тепер привести в цей світ нову людину.
Соломія була рада це чути, хоча якась частина свідомості досі злилася на чоловіка. Він, немов кошенят на ринку вибирає: цей не підходить, а ось цей якраз.
Але тепер і вона бажала стати мамою, тому з радістю погодилася з Ігорем.
Минув місяць, другий, півроку, а Соломія все так і не могла, побачити дві смужки на тесті. Вона вирушила до лікаря, щоб з’ясувати, у чому причина. І лікар її приголомшив:
– Ви не зможете більше мати дітей. Наслідки. Звичайно, шанс є, але він дуже малий. Я раджу вам задуматися про усиновлення.
Соломія вийшла з лікарні, відчуваючи, як німіють руки від жаху. Вона знала, що це їм покарання за той гріх, що вони вчинили. І тепер вони будуть за це розплачуватися.
Увечері вона повідомила про це Ігорю.
– Не може бути! – заявив він. – Тоді, виходить, то була випадковість, а зараз, мовляв, узагалі не можеш. Цей лікар просто некомпетентний. Ми знайдемо іншого.
І в Соломії зародилася надія. Але, як виявилося, даремно. Усі лікарі говорили їй те саме. Шанс є, але він дуже малий. І буде дивом, якщо їй все ж таки вдасться.
Ігор був розлючений.
– Що, значить, ти не можеш мати дітей?! Це жарт якийсь? Що за сім’я без дітей? Для кого я стільки працюю? Кому я все це передам?
– Треба було тоді, коли я могла,коли дитина вже була , – відрізала Соломія.
– Але ти наполіг на тому, що ще не настав час для дитини. Це ти винен.
– Я?! Та я про нас піклувався! І винна тут тільки ти! Це ти не змогла пити таблетки, як треба. І це ти звернулася в клініку, де тебе зробили неповноцінною.
Вони тоді сильно посварилися. А через тиждень Ігор вигнав Соломію.
– Мені не потрібна дружина, яка не може подарувати мені спадкоємця, – відрізав він.
– Та що ти таке кажеш? Адже це ти в усьому винен! Я хотіла ту дитину.
– А я тоді не хотів, але зараз хочу. А ти, немов, мені все на зло робиш!
Соломія тоді дивилася на свого чоловіка і не розуміла, як вона весь цей час не помічала, який він тиран і нарцис. І як тоді могла йому поступитися? Де була її голова? Зараз би її малюкові було майже два роки. Вона була б щаслива, навіть якби Ігор і пішов від неї. А тепер вона залишилася ні з чим. Без чоловіка, квартири і без надій на світле майбутнє.
Якийсь час Соломія жила в батьків. При розлученні вона відсудила в Ігоря частину грошей з його бізнесу, який він не зміг заховати. І цих грошей їй вистачило, щоб купити маленьку квартирку.
Соломія вважала, що більше ніколи не покохає. Та й хто її зможе покохати? Вона ж не може подарувати чоловікові спадкоємця.
Але через два роки після розлучення вона зустріла чоловіка. Він не ходив у театри, не був чистюлею і не знав так багато всього, чого знав Соломіїн колишній чоловік.
Але з ним було легко. А ще він був гнучким, міг перебудувати свої плани заради коханої. Готовий був їй багато в чому поступатися і робив кожен її день щасливішим за попередній.
Він із самого початку знав, що Соломія, найімовірніше, не зможе подарувати йому дитину.
– Не питання, візьмемо малюка з притулку. Або ж не візьмемо, і житимемо вдвох. А можемо завести дві кішки і собаку. Як ти забажаєш, – з усмішкою говорив він.
А через рік сталося те саме диво, в яке не вірили лікарі. Соломія знову побачила дві заповітні смужки.
І в той момент вона подумала, що той діагноз, який ставили їй лікарі, не був покаранням.
Він був попередженням, знаком того, що не треба заводити з Ігорем дітей. І зараз вона була дуже щаслива. І її чоловік був на сьомому небі від щастя. І не збирався він чогось чекати, він готовий був просто зараз виховувати їхнього малюка.
І Соломія знала, що більше ніколи не стане ні під кого підлаштовуватися. Це її життя, і потрібно проживати його так, як вона вважає за потрібне.
