Я зі своїм коханим вже далеко не перший рік. Завжди думала, що ми щасливі, аж поки мої рідні не вказали на один факт. За стільки років ми так і не одружилися. Хоча в нас є дитина, а також взяти квартиру в іпотеку.
В наших стосунках досі є романтика. Він дарує мені квіти просто так і часто готує романтичну вечерю у вихідні. Спочатку ми жили в орендованій квартирі. Так багато хто робить. Коханий сам сплачував за житло.
Потім ми взяли квартиру в іпотеку, треба ж колись мати власне житло. Виплачувати борг нам допомагають мої батьки. Коханий добре заробляє, тому я поки що не працюю, займаюся дитиною та хатніми справами. Дуже люблю готувати та наводити лад у будинку.
Так як я швачка, то інколи беру підробіток, коли є час. Гроші ніколи не зайві, та й я можу відволіктися від буденності. Це, до речі, мої перші такі стосунки. Раніше не була ще жодного разу заміжня, та й не рвалася я до того діла. А от мій коханий був одружений, в нього є донечка, вже підліток.
Вони часто спілкуються, добре ладнають із колишньою дружиною. Я ніколи не питала, чому вони розійшлися. Я з ним зустрілася, коли він жив сам. Нещодавно я дізналася, що він досі не розлучився з першою дружиною, тому й не робить мені пропозицію.
Мені соромно зізнатися у цьому рідним та друзям, а вони насідають з питаннями щодо весілля. Син запитує, чому у мами та тата різні прізвища. Мене турбує ще момент з іпотекою, бо все оформлено на коханого. Виходить, його дружина має право на частину цієї квартири.
Це трохи лякає. Подруги теж хвилюються, що можу залишитися біля розбитого корита. Мама вже не витримує, просто в лоб запитала, коли вже весілля. Мені ніяково, а коханий відмовчується. Я навіть не знаю, як з ним заговорити про офіційне розлучення з колишньою дружиною. Така ситуація, що навіть не розумію, як її вирішувати…
