Моя мати просто нестерпна жінка. Я навіть спілкуватися з нею не хочу. Проблема в тому, що вона впевнена, що моя дружина мені не пара. В студентські роки я зустрічався з дівчиною з забезпеченої родини, але в нас не склалося. Я хотів сім’ю, а вона – гуляти. Згодом я зустрів свою кохану, але чомусь мою матір бентежить те, що її виховував батько сам, а також постійно нагадує, що він звичайний робітник на заводі.
Я не поділяю думку матері, бо не розумію в чому проблема. Для мене не важливо, хто родичі моєї дружини. Мені головне, що вона за людина, бо мені з нею жити. Там мати ніяк не хоче цього зрозуміти й продовжує наполягати на своєму. Спочатку моя дружина намагалася налагодити стосунки з моєю матір’ю, але без успіху. Я втомився дивитися на те, як мучиться моя кохана і я поралив їй просто забути про це все.
Ми винаймаємо квартиру, щоб жити окремо, і рідко навідую батьків. Мати ж не втрачає жодного моменту, щоб не сказати нічого про мою дружину – то в неї були раніше стосунки, то дитину нагуляє, то дітей в нас не буде, то вона зі мною через гроші і таке інше. Мені вже набридло слухати ту маячню. Я кілька разів попереджав матір, що як вона не заспокоїться, то я взагалі не приїжджатиму.
Нещодавно вона таке утнула, що на голову не налазить. Бабуся залишила мені у спадок квартиру і я тільки почав оформлювати всі документи. Мати мені поставила умову – якщо я хочу отримати житло, то маю розлучитися з дружиною, а якщо я не погоджуюся, то вона мене туди не пустить й на секунду. Навіть про суд почала говорити. Як так можна обходитися з рідним сином?
