В мене виникла проблема з мамою. Річ у тім, що їй треба, щоб в мене було все так, як в неї, чи навпаки – вже навіть важко зрозуміти. Вона, як завжди, прийшла до мене. Вона пройшлася новенькою кухнею доньки, помацала стільниці, фасади, ручки, зазирнула в духову шафу і під ніс собі промугикала, що їй треба такі ж меблі.
Ми вийшли до вітальні. Тут нічого не змінилося з останнього маминого візиту, але вона з цікавістю розглядала кожну дрібницю, кожну вазу, горщик, рамочку для фото, картину на стіні, подушки на дивані, пульт від телевізора, і той привернув її увагу і тут вона побачила квітку, що стояла в кутку, біля дивана на підлозі.
Я нагадала мамі, що це злощасна Драцена, яку я їй подарувала, але вона принесла її мені назад. Мама, зніяковівши, перевела розмову. Вона передарувала цю незрозумілу рослину, а що? Квітів немає, дивна форма, лише місце займає, але в мене вона гармонійно вписувався серед меблів та домашнього текстилю.
Мама теж так захотіла. Ми проговорили кілька годин. Вона розповіла, навіщо приїжджала. Ідучи, мама ще раз нагадала мені, щоб я замовила їй органайзер, глянула на кавоварку і запитала, скільки коштуватиме така ж кухня, якщо вона раптом зважаться на оновлення.
Я відповіла, що це індивідуально, але вона все одно образилася. Мама пішла, а по мені ніби тим відпарювачем пройшлися, що у мами стоїть у шафі. Мама давненько поводиться як заздрісна подружка: і це у мене добре, і ось так їй треба, а от то, просто необхідно, адже в мене є і їй треба.
І крем для обличчя 40+ – без нього ніяк не обійтися мамі, я ж добре виглядаю. Я купила мамі набір 65+, чим вона залишилася незадоволеною, поклала в тумбочку біля ліжка, так він і пролежав там, поки не прострочився. І в брата мама поводилася так само, невістка постійно розповідала, що вона у них теж натякала купити, замовити, подарувати.
У мами ломилися засіки від наборів каструль, мультиварок, аерогрилів, сервізів, постільної білизни та покривал; все, що вона десь побачила у невістки, у мене, у приятельки, їй важливо було мати в себе. Мама була непоправна, навіть батько на неї не міг вплинути, йому давно набридло те, що вона все збирає, все тягне додому, їй все треба.
Мій чоловік знав вдачу моєї мами, тому, коли прийшов додому, то одразу запитав, що в цей раз теща хоче. Я розповіла, що їй кухні впала в око. За кілька місяців ми поміняли машину. Звичайно, приїхали всі родичі відзначити цю справу, і мати була.
Вона нахвалювала зятя, стільки приємних слів він не чув навіть від дружини. Наступного дня вона дзвонила та цікавилася: чому купили, де, яку знижку зробили? А якщо їхню машину здати, таку ж можна буде взяти? Дуже вже вона сподобалася татові. Я не розуміла, чому їй все треба…
Чому вона вважає, що ми живемо краще, диван у нас ширший, кухня краща, техніка готує смачніше, навіть крем для рук у мене м’якший? Я перша поклала трубку – набридло! Маму не виправити. Увечері розповіла чоловікові, він посміявся, нічого нового він не почув.
Через пару місяців йому зателефонував шурин, докладно розпитував, де він купив машину, на яких умовах і чи не зможе він з ним та тестем поїхати в автосалон. Незабаром теща їздила на пасажирському сидінні в новому авто, майже такому ж, як у зятя, тільки комплектація краща, а тато сварив сучасні технології, сердився: на чорта його нова машина.
Я, дивлячись на маму, подумала, варто менше показувати і розповідати, наскільки «добре» ми живемо, а то наступного разу вона захоче квартиру поряд з нами, район-то відмінний, 100% краще ніж за містом, у глухому, зеленому куточку з милими сусідами через високий паркан. І придбає! Обов’язково купить. І ось тоді точно буде біда.
